Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЗГАДАЙМО НАТАЛЕНУ КОРОЛЕВУ. На провесні, 3-го березня 1888 року почалось життя Наталени Королевої. І хоч прожила вона 78 ро ків, заскоро від нас відійшла. В Чехословаччині, в 1966 році зупинилось її серце, те, що так дуже люби ло Край своєї бабусі, з боку батька, та свого мужа д- ра Василя Королева. У передмові, до книжки ”Що є істина”, Роман Завадович про письменницю пише: "Донька Адріяна Дунін-Борковського, нащадка ста рого українського роду, відомого вже в княжу й козацьку добу, та матері із шляхетського еспан- ського роду. Уродилася Наталена в Еспанії, училась в Парижі, Римі, Києві, Петербурзі. Вона власниця трьох докторських дипломів, та поліглот із знан ням дев'ятьох мов.” Вкладаючи багатогранне знання у свою літе ратурну творчість, Наталена Королева збагачує ним світ нашої літератури. Залишила письмен ниця, нам, скарби вдумливої творчости, в якій домі нують прикмети духа. За словами письменниці: "вчений бо мудрістю, як праведний святістю служить Всемогутньому.” Служила і вона криштальністю пієтизму у всіх своїх творах, та збагачувала нектаром всенародніх леґенд з різних епох часу, бо вірила у висновок М. Марґа: — "Скрізь де виростають квіти леґенд, є під ними родюча, добра земля правди". Наталена Королева як лікарка зупиняється у своїх творах над людиною, її психологічними тріюм- фами і вадами-недугами, що ” підлягали бурі влас них прямувань, ворожнечі й боротьбі зі собою”. І звертає вона увагу на нащадків Юди посеред людей, ”і бряжчать їхні монети, бряжчать опадаючи, як металеві сльози”... (із твору "Предок”). Як археолог, за фахом, чи не одна з перших ’’археологів” духа в українській літературі, поруч Ле сі Українки, в прозі. Вона проходить границі віків, шукає скарбів прихованих часом, просліджує серед ньовіччя, родинні аннали та аннали з давно минулих років та епох. Як поліглот, із знанням дев’ятьох мов, відчиняє двері до далеких держав, поза межами України, для кращого зрозуміння народів. Читає Коран, щоб, зро зумівши мудрість його, ще дужче затріюмфувала, у її творах, наука Ісуса Христа. Як дипломована мисткиня малярка, Наталена Королева змалювала явища природи картинами мистецького вислову від найжорстокішого земле трусу, що читаємо у повісті ”Що є Істина”, до шедев рів краси місячної ночі з пахощами ясмину, в повісті "Предок”. Про свою літературну творчість в автобіографії пише: "писала я спочатку у французькій пресі. Ду мала працювати у французькій літературі. Коро лів почав мене учити на українську письменницю. З 1919-го року почала я писати по-українському. Але мені закидали, що я беру далекі українцям теми. Мій дружина переконливо дораджував: — пиши, бо те, що ти можеш дати українській літературі свого, буде цінніше, але це оцінене буде пізніше". Думаю, що слід нам докласти всіх старань, щоб слова д-р. Василя Королева справдилися, не забу ваймо її, зберігаймо її твори, бо заледве чи під цю пору в Україні творчість Наталени Королевої, під цензурою партії та у полоні атеізму, є у руках нашої молоді. Чи взагалі хоч одна книжка її, є на полицях бібліотеки в Україні? Тому на нас лежить відпо відальність зберігати унікальну творчість її, пройня ту виховним пієтизмом. На жаль, з творчости Ната лени Королевої, ще не абияка кількість творів в ру кописах, про те ще і сама письменниця, за життя, зга дує, що історична повість ’’Останній бог”, — що є другою частиною повісти ”Сни тіні”, лежить в руко пису у видавництві ’’Добра Книжка”, подібна доля повісти "Стежками і шляхами життя”, ”Мезу жрець єгипетський”, що також в рукописах, але ці дві не знати в чиїх руках. Значить по відході ред. Моха з Торонто, хто знає, яка буде доля рукописів Натале ни Королевої. Але я вірю, що ще оживе творчість її! На це під казує мені епілог у повісті ’’Предки”, що дихає си лою перемоги, а може й віщування: — "Скільки вчи нила шкоди і знищення хуртовина у розцвілому саді! ...он поломані мальви схилилися над землею і б’ють поклони голівками кругленьких і нерозцвілих ще пуп’янків. Великий ясножовтий метелик конає під ними, м іж перлами конвалій. Хуртовина немов зла сила, понівечила наш сад. Скільки великих і малих смертей... але відживе наш сад! Відродиться знову і нове листя вкриє свіжі, сьогоднішні рани". Останні слова ці, підказують вірити, що і наш "сад" відживе, нове листя вкриє рани на дереві жит тя України, а у ” саду”, новому, зацвітуть квіти твор чости Наталени Королевої, на чорноземі правди! Це є мої, і вірю, що й чималої кількости любите лів Слова, побажання у пам’ять 95-тої річниці дня на родження письменниці. Ірина Дибко 3-го березня 1983 року дійсності, реалізація мотта Генеральної Федерації: ’’Unity in Diversity”. Це m o t t o прийняла Федерація ще у початках свого існування, а Конвенція у 1958 р. офіційно його затвердила. Наша делегація багато скористала з участи у Конвенції. Мали ми також нагоду зробити висновки, як треба належно підготовлятися, щоб наші виступи на міжнародньому форумі були якнайбільше успіш ні. Лідія Гладка. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1983 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
