Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
НА СЛІДАХ НАРОДНІХ ЗВИЧАЇВ ОЛЕКСА ВОРОПАЙ ЗІЛЛЯ Існує вірування, що вніч напере додні Івана Купала дерева перехо дять із місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. Хто має цвіт папороті, той може бачити, як розхо дяться дуби й чути, як ведуть вони свою тиху розмову; може зрозуміти мову всякого створіння; може бачити, де заховані в землі скарби і здобувати їх. Наші стародавні предки про спо рові рослини, мабуть, нічого не знали, а тому й вірили, що кожна рослина по винна мати квітку, а що в папороті квіт ки ніхто ніколи не бачив, то й виникло багато леґенд про таємничу квітку па пороті. В Літинському повіті на Поділлі іс нує вірування, що чоловік, здобувши цвіт папороті, стає всезнаючим і все- бачучим. Папороть цвіте дуже корот кий час, тільки одну мить уніч під Іва на Купала, а тому й здобути цю квітку дуже тяжко; тим більше, що той цвіт бережеться від людей самою нечи стою силою. Отже, хто хоче здобути цвіт папороті, той мусить перемогти самого чорта. Помітивши заздалегідь кущ папо роті, звичайно, десь у лісі, відважний чоловік, як розповідає переказ, ввече рі напередодні дня Івана Купала по винен піти до того куща, розістлати скатерку, на якій святили паски на Ве ликдень, свяченим ножем накреслити коло, окропити кущ свяченою водою і починати молитву. Як уже стемніє, то чорт пробує різні засоби, щоб наляка ти чоловіка: стріляє, кидає каміння, шпурляє паліччям... Радять не бояти ся чорта, бож він має силу тільки до кола, що окреслене свяченим ножем, а в колі — ні, і чоловік там може сидіти безпечно. О 12-тій годині вночі папо роть ніби розцвітає і блискуча квітка, як жарина, зразу ж падає на розсте лену скатерку, яку треба швиденько звинути і заховати за пазуху. В Грубешівському повіті вірять, що чорт завжди перешкоджає людям здо бути цвіт папороті, і при цьому розпо відають таку казку. Один чоловік за губив свої воли і коли він шукав їх, хо дячи по лісі, йому в личак упав цвіт па пороті; чоловік зразу ж побачив, де йо го воли пасуться, ба більше, він зразу ж побачив, де в лісі заховані скарби. В той час, як чоловік ходив по лісі та плянував, як він здобуде ті скарби й розбагатіє, підійшов до нього якийсь пан, добре одягнутий, і запропонував свої блискучі чоботи на личаки міня ти. Чоловік зразу ж погодився, він сів на пеньок, скинув свої вже старі лича ки, взув чоботи й пішов. Як тільки чо ловік скинув личаки, то про все забув ся: забув, де його воли пасуться, за був і про скарби. А пан той зник, бо то був не пан, а нечиста сила1. Микола Гоголь використав народ ні перекази про цвіт папороті в своєму оповіданні "Вечір напередодні Івана Купала”. На підставі народніх віру вань письменник описує, як мав би виглядати той цвіт папороті, він пише: "Дивиться — червоніє маленька брунь ка квітки і, як ніби жива, рухається. І справді дивно! Рухається і стає все більша, більша, більша і червоніє, як жевріюча вуглина. Спалахнула зіроч ка, щось тихо затріщало, і квітка роз горнулася перед його очима, ніби по лум’я, освітивши й інших біля себе”. Крім квітки папороті, існує ще ба гато леґенд і про інші рослини. За на роднім віруванням, лікарські трави тільки тоді й виявляють справжню по міч, коли будуть зібрані вніч під Івана Купала, або рано вранці з "іванів- ською” росою. Зібране зілля в цей час називається "Святоянськи зіллям”2, ко лись наші селяни таке зілля святили в церкві й зберігали його на покутті, під образами, а на випадок недуги лю дей, чи худоби, вживали те зілля як ліки. За народніми казками та опові данням, цілющі трави сіють русалки, мавки та інші ’’лісові планети”3, вони ж і доглядають за тими травами і зна ють, як і коли їх треба вживати. Одне з таких оповідань було записане на Гу- цульщині, а саме про те, що поміж го рами Туркала і Чорногорою є таке озеро, що "коли б кинув до води ка мінь, то за дві-три години знявся б ви хор, буря, ви не втекли б. Там є шпи ця, туди канатом спускаються, а як там сі добрати, то є грядочки, там на свято Івана, до схід сонця двох-трьох чесних богомільних людей може взя ти всяких трав на лікування. Ви якби побачили, то подумали б, що там до брий городник, — то все ті лісні обро бляють. Як прийдете, подивитесь з го ри в долину: красний город!., а вас страх забере і ви не доступите до ньо го, якщо ви лихий чоловік. Лісні — це лісові планети. Якщо ви зайшли в ліс і заблудили, то ви ходите... і ходите... Нараз чуєте голос... Не озивайтеся, а тихо сідайте на землю й пересидіть ту хвилину. Якщо озветеся, то вона пі дійде до вас — геть як жінка, тільки гола; без одежі. Ви будете ходити два тижні, а подумаєте, що дві-три годи ни. Тоді пропадете!.. Може бути і чо ловік, — чугайстер”4. На Полтавщині існує повір’я, що хто зірве "переліт-траву”, той буде у всьому щасливий. Переліт-трава, за народнім віруванням, має силу пере носитися з місця на місце, а цвіт у неї такий барвистий, як веселка. Вніч під Івана Купала цвіт переліт-трава сві титься зіркою. Під назвою "переліт-трава” й справді існує кілька рослин в Україні, але ні одна з них, розуміється, такого цвіту не має. Олекса Воропай. Звичаї нашого на роду. Том II. Заховуємо правопис оригіналу. 1. Чубинський, І, стор. 77-78. 2. Ця назва, "Святоянське зіл ля”, часом стосується і до окремої рослини, що має ще й інші назви: "Іва нів цвіт", "звіробій”, "заяча кров”. На укова назва цієї рослини — Hypericum Perforatum L. 3. Планета — від грецького ”РІа- netes”, що значить "блукаючий". Са ме в цьому розумінні слово "планета" вживається в українському фол- кльорі. Іноді планетою називають до лю, судьбу, згадаймо вираз: "Така вже моя планета". Доля теж, за народ- ньою уявою, бродить, блукає: "Де ти бродиш, моя доле..." Книжне "плане та” — це небесні тіла, які оберта ються навколо сонця. 4. Оповідання записала моя дру жина, Валентина Воропай, у той час, як гуцул, пан Гець, розповідав, звер таючись до мене. 2 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
