Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
КУЛІНАРНИЙ ФЕЙЛЕТОН ПРО ’’САВАРИНИ” ТА ІНШЕ.. Спонукали мене написати цей фейлетон "саварини”, згадані в статті "Відходять мисткині кулінарної штуки, а чи якась книжка їх заступить?” Любови Калинович (’’Наше Життя”, січень 1983 р. ст. 15). Спершу до походження назви. ’’Кулінарні рецепти для щоденної кухні”, надруковані Миколою Олексюком в Букарешті 1981 р. сперті в першу чергу на румунських куховарських книжках. Я маю дві румунські куховарські книжки й там є аж 6 рецептів на різні ’’саварини”. Саварини є французького походження, їх "скомпонував” француз ВriIlat-Savarin. Слово Savarin у французькій мові означає форму для печива, що її вживають для бабок, німці звуть цю форму Gugelhiepf. Заввага авторки, що саварини — це майже пампушки, тільки частинно правильна. Тісто дріжджевих саварин є пампушкове, це так, але їх печеться або у великій формі бабки, або в малесень ких формочках і після печення, ще гарячі заливається ромовим сиропом. Перед заливанням треба проколоти тісто, щоб сироп краще увійшов у печене тісто. Подається "саварину”, холодну з битою сметанкою. Крім делікатного легкого дріжджевого тіста береться і тісто ’’тортове” з сушеної тертої булки: 8 яєць, 7 ложок цукру, 6 ложок тертої булки 25 гр. масла. Цю масу, замішану як на торт вливається до великої форми або маленьких формочок. Зі склянки води, чарки рому і цукру заварюється сироп, яким заливається спечену масу. Подається також із сметанкою. ’’Саварини” були великим смаколиком моїх - гімназійних років. В неділю по закінченні Служби Божої гімназисти і студенти Чернівців після проходу на ’’Панській Вулиці”, де можна було кинути оком на свою "симпатію” (на більше ми собі не дозволяли!), йшлося гуртом до однієї з цукерень, або до "Волощука” на Руській вулиці, або до ’’Диякона” в сутеринах недалеко театру, чи коло ’’Нового Світу” на ’’саварину” або ’’баклаву” (’’баклава” це турецьке печиво з горіхами залите медяним сиропом). Вони коштували тоді по 4-5 левів. В моєї тітки, пані Ганни Гордої, де я жила на станції, жив якийсь час один румунський юрист, референдар, що кожної неділі вранці в доброму настрої заявляв: "Тепер я йду до церкви, опісля беру свою наречену на "саварину”. Одного ранку він зайшов до кухні, де саме готувався обід, і побачивши темносіру макітру на стільці, подумав, що це миска до вмивання. Ми й не зчулися, як він над нею почав мити свої зуби, на які він був страшно гордий і завжди шкірив їх ніби робив рекляму для пасти до зубів. Моя тітка ошелешена, як тільки він полагодив свою операцію і вдоволений забрався, крикнула йому вслід: ”Огі на нього, що за дикун, наплював мені в макітру!” І сказавши це люто, взялася її вишуровувати... У нас дома, моя покійна мама робила часто саварину з ґрисіку, великий смаколик, що вона називала ’’ґрисіковою леґуміною” (до речі я за тим, щоб ми затримували наші регіональні назви чи то кулінарного чи іншого характеру). Хоч моя душа ’’соборницька” і все моє наставлення, однак я уважаю, що ми робимо себе непотрібно біднішими, коли уніфікуємо мову й викидаємо з неї той чи інший вираз, бо він мовляв ’’позичений”, чи взятий з сусідньої мови. Це стосується так само ’’канапок”, які проф. Одарченко нам радить замінити ’’бутер бродами”, при чому він не знає різниці між ними. Німецький "бутерброт” це намащений хліб, накла дений ковбасою, сиром, що переважно береться на прогульку чи до школи або праці. ’’Канапки” німці називають "Шніттхен”, "Шніттен”, бо вони, як канапки, дрібні делікатні смаколики, що подаються на збудження апетиту до горілки і т. д. Але вернімося до ’’ґрисікової леґуміни” зглядно ґрисікової "саварини”: Із 2 яєць, 2 ст. ложок цукру і 2 ст. ложок ґрисіку печеться на зразок бішкопту маленьку бабку. Коли вона готова, її вивертають у ширший полумисок і заливають 1/2 літрою киплячого молока, в якому варився шматок ванілії, бабка втягає молоко в себе, її тримають ще якийсь час у теплій печі. Подається з шоколядовим сосом. Моя покійна мама подавала її з солодженою квасною сметаною, де також була ванілія і подавала вишні або інші "дульчиці”, як на Буковині називали конфітури, чи "варення”. Цю ’’леґуміну” я ще тепер роблю, коли на обід є солідний борщ, капусняк або інша ситна зупа. Румунські куховарські книжки, з яких черпав і Микола Олексюк, дуже цікаві тим, що вони поєднують нам добре відому ’’віденську” кухню з турецько-балканською, де є дуже цікаві страви. Я дуже люблю їх перегортати, й моя родина сміється з мене, що моя колекція куховарських книжок, то мої найкращі ’’таблетки на сон". Звичайно я засинаю на другій сторінці й ніколи не варю і не печу за припи сами, а виробила собі вже власний "репертуар”, власні комбінації і версії. Один мій знайомий видавець, що коштував мої "роґальки” (це родинна таємниця) мене переконував щоб нікому припису не давати, щоб вони залишилися виключно моєю ’’таємницею”. Але мої ’’роґальки” пішли вже давно в ’’німецький” світ. Анна-Галя Горбач 22 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
