Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
шують соломою, а на неї мати ки дає горіхи, дрібні гроші, цукорки тощо. Діти качаються на соломі, при тім мукають, мекають, ір жуть, квочуть — це магічні дії, щоб худібка плодилася. Під сто лом батько кладе господарське приладдя, що буде сприяти добро му урожаєві в новому році. А потім урочисто несуть на по куть — господар кутю у посудині, в якій вона варилася, а господиня узвар, з такими словами: „Іде ку тя на покутя“ проказував госпо дар. А господиня: „Прийми пра ведне сонце, та святі душеньки свою їж у і питво, щоб і на той рік вам принесли “. При цих словах господар накривав кутю книшем, а господиня узвар паляницею і ставили їх біля дідуха. Цей сніп, рай, дідух має ще інші назви, що про них треба згадати. М. Грушевський подає — „дід“, „діду х 1<, „коляда “, „колядник’, ,,корочун“. І. Левкович крім них додає „баба“, „Василь", „король", „Іван", „зажин". О. Воропай пише, що на Смоленщині останній вижа тий сніп називають „баба". Деякі дослідники уважають, що назва „баба" є відгомоном матріярхату. Цілий же Різдвяний цикль має о- знаки патріярхального устрою, що зв’язаний із хліборобською до бою. Якщо брати під увагу сим волічне значення цих слів, що по в’язане з культом померлих, то „дід" чи „баба" мали б означати духи предків, без огляду на стать, як це є в словах „предки" і „вну ки", що містять поняття обох ста тей. Назви „коляда", „корочун", „Василь" мають ширше значення, як „дідух" чи „баба" і є означен ням цілого свята Різдва. Всі церемонії з принесенням ді духа виконує господар, що грає ролю стародавнього жреця, який накликує своєму домові щастя і врожай. По виконанні цих церемо ній з дідухом, внесенням куті й узвару, господиня застеляє стіл бі лою скатеркою для добрих духів- душ, а на неї кладе другу, для лю дей. Аж тепер родина засідає до Святої Вечері, що є спільною для цілого роду, з померлими предка ми і безвісти загиблими. Для них лишається вільне місце, а й при сутні при сіданні продмухують місце щоб не присісти душі. Хоч перед дідухом кутя й узвар, та хліб будуть стояти цілі свята, то в деяких місцевостях першу ложку з кутею застромлюють у дідуха. І. Левкович подає ще такі способи „годування" дідуха: в середину кладуть калач, посиланий маком, потім його їдять при вечері. Деін де втикають у сніп пампушки, де коли чотири цілушки (або окрайці хліба), а варешку впихають за пе ревесло. Марія Галій із Вайнлен- ду, ЗСА, свідчить, що на Стрий- щині найстарша особа збирала немиті ложки і їх втикала в діду ха. їж у для мертвих душ лишають також на столі і на вікні. Дідуха не виносять до Нового Року, щоб „не винести своєї до лі". В деяких місцевостях це дієть ся аж на Йордан. До того часу не вимітається сміття з хати (подіб ний звичай, як лежить покійник у хаті), а в деяких місцевостях ви носять із хати віник. Оце винесення дідуха й соломи з долівки теж відбувається з це- ремоніялом. Як подає С. Килимник — солому з долівки в’яжуть у три в’язки в навечер’я Нового Року. Одну несуть у клуню для худоби, другу запалюють у садку, додав ши все сміття з хати, щоб дим о б курив садові дерева, щоб краще родили. З третьої скручують пе ревесла і об’язують дерева, щоб „нечисть на них не заводилась". Досвіта в чистій хаті на рядні молотять качалками дідуха (лег ко) діти господаря або перший по сипальник. Частиною зерна госпо дар посіває свою худібку, а решту переховує до засіву. З колосків ді духа робили кропило на Водохре ща і додавали до Трійці. Змолочений сніп господар пере ховує до Голодної Куті, а в інших околицях приносить новий. На Го лодну Кутю по вечері діти „про ганяють кутю", себто б’ють знад вору у причільний ріг хати або по воротях і проказують: Тікай, кутя, із покутя, А узвар — іди на базар, Паляниці, лишайтесь на полиці, А д ід у х — на теплий дух, Щ об покинути кож ух. Уночі виносять із хати дідуха і на вигоні або в садку його па лять. Вогнем дідуха очищують го сподарство від злих сил, а з димом відлітають і духи на небо, до сон ця. Рівночасно •— це символічне палення зими і покликання весни. Попелом обсівають поле, дівчата несуть на город „щоб огірки ро дили", або як подає І. Левкович, рисують ним хрести. Сіно пере ховують цілий рік, вимощують ним гнізда для курей або вживають як ліки для худоби (підкурювання). Л. Білецький пише (ст. 6 4 ) : „I- дея плодючости, надії на врожай, на достаток у всьому житті селя нина лежить в основі всього обря ду коляди". Різдвяний сніп-дідух є символом урожаю, добробуту, щастя. Добрі духи предків допо магають господареві це осягнути. Молитви і магічні закляття на ща стя -—- це віра в чудодійну силу слова. З прийняттям християнства частина обрядів набрала іншого значення, символіка обрядів затер лась а рештки ї ї залишились у формі забав для молоді і дітей. Пишучи про це, хочемо прига- Надсилайте звіт до Конвенційної Книжки НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1970 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
