Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
картоплю і ми з пані Оленою не довго думаючи вирвались із на шої „теплушки “ і купили у нього велику дерев’яну скриню барабо лі. Не раз вона нас рятувала! Зима той рік була вітряна, вог ка, холодна. Було пронизуюче зим но і в бараці — не краще ніж на дворі. І двоє малих -—- у гарячці, на твердих нарах, в густій висипці кору. Бідолахи мої маленькі! І то в таких умовах мусіли вони пере носити кір! Наближалось Різдво, а наше ста новище було безвиглядне. Але людина без надії все одно не мо же жити... Світові події, новини з фронту доходили до нас скупо, але і з них можна було робити деякі виснов ки; головне, що відворот німець ких військ відбувався „за пляном“ — відкочувались зі сходу чи не так само блискавично, як насту пали. Часами було моторошно — занадто неясним бачилось майбут нє і було страшно за дітей. Та на дія не вгасала. І пригадую — був пізній вечір. Вітер з особливою настирливістю продував наскрізь весь барак. Па дав якийсь невиразний, мокрий, сердитий сніг. Діти позасинали. Я щось кінчала в нехитрому госпо дарстві. Або, навіть, здається тіль ки що вернулись з ,,роздобенд“ — мокрі, холодні й голодні. Пан Ми кола потішав, що вже і горючого матеріялу щось не видно, хоч р оз бирай уцілілі, порожні бараки... Нічого собі перспективка в облич чі зими. Ну, але щож? Дійсність у нашому житті була завжди суво ра. Але ж в цій суворості яка б у вала захоплююча, світла радість. Для сильнішого переживання ко жного почуття завжди мусить б у ти контрастове тло, во всьому. Отож ми вже притаскали дошки — тяжкі, незграбні, просяклі вщерть водою. І я вже почала стя гати зі себе мокрий одяг. І тут раптом... розсунулась наша „пор- тієра“ і до нас переступив поріг — і то хто ж? Ніхто інший, як мій чоловік! Приїхав вирвати нас, за брати з цього ненадійного, небез печного місця. На слідуючий же ранок ми вже виїхали. Потрібні для виїзду офіційні папери чоло вік вже мав із собою. Кожний з нас памятає, яка це була в той час ї з да. З несподіванками. З „пригода ми". З непередбаченими пересад ками, з несподіваними, довгими стоянками серед поля, на бокових коліях. Але якось благополучно допхались до потрібного місця. Це була радіовисильня, з якої виси- лались різні репортажі на Україну. Було там ще кілька українців, бувших червоноармійців. Чоловік мав невеличку (але справжню) кімнатку в якійсь віллі на перед місті. Нам вона видалась >—- мрією — вітер же не гуляв по ній, були вікна і справжні двері... Був пе реддень Різдва. І як же ж його від значити? Правда вже одне те, шо ми всі разом і нарешті в людських умовах — викликало радість. Д і ти трохи віджили, прийшли до с е бе. Криза хвороби минула •— по чали одужувати. Але — Різдво ж ось, Свят-Вечір за пару днів. Не пригадую вже звідки рап том взялася ялинка — мабуть же чоловік десь роздобув. І свічечки. І... ковбаси шматок. А більш нічо го не було. На Свят Вечір запалили свічеч ки. Ялинка волохата, густа, запа шна. Свічечки потріскують, миго тять. Діти схопились, посідали на ліжку. В очах радість — чиста, без смутку — і відблиск, засвічених на ялинці свічечок. Не було тради ційної вечері, не було більш НІЯ КИХ прикрас. Але був Свят-Вечір — затишний, тихий в сяйві дитя чих радісних очей і свічечок на волохатій, зеленій запашній ялин ці. Не дивлячись на те, що до міста все голосніше, настирливіше і ча стіше доносилась канонада — в цілому затемненому місті була у Дякуючи нашим українським вартовим, що пропустили нас через дірку з загорож і колючого дроту, ми знайшлися на волі. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1970 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
