Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю Спогадів писати не вмію ...Коли пишете про ювілей, тоді не згадуйте мого народження. Во но неприємно рахувати свої роки. Та й трохи я забобонна, як усі артисти. Кажуть, що ювілеєм усе закінчується — карієра, змаган ня й шукання. А так пошукаймо іншої дати в моєму житті. Напри клад —- у 1957 закінчилось 50 ро ків, як я вперше виступила на ес траді. Чи не буде це кращий юві лей? Це було в Києві на великому Шевченківському концерті. У най кращій концертовій залі Києва (Купецьке Зібрання) мали висту пити тоді наші корифеї — Мико ла Лисенко, як соліст на фортепі- яні й диригент хору і відомий тоді тенор Мишуґа. А я мала тоді деклямувати, хоч перед тим ніде не виступала і не мала ще ніякої школи. Три дні перед концертом, я, вступаючи в Інститут Лисенка, перейшла іспит. Мені прийшлось читати перед різними професора ми і я бачила, що вони випробо вують різні тексти. Вкінці сказали, щоб я за три дні вивчила на па м’ять два вірші Т. Шевченка. Як я пізніш довідалась, ці вірші вже стояли в програмі („Я сирота з Вільшаної" з ,,Гайдамаків" і „На панщині пшеницю жала“) і їх ма ла деклямувати одна відома ар тистка. Та на думку тих же про фесорів, вона не вміла їх переда ти. Я цього всього не знала, а га рячково вчила вірші. Звичайно, вивчити текст було легко. Та про- деклямувати їх? За ці три дні я пережила всю трагедію Оксани і зрозуміла все горе матері-кріпач- ки. Вже не пам’ятаю, як я вийшла на естраду й зустріла святкове мо ре людських очей. Я не бачила публіки, нічого. Коліна так труси лись, що думала, що впаду. Але пам’ятаю немов крізь сон бурю о- плесків та вогкі очі Мишуґи, як він підходив до мене. А Микола Лисенко обняв мене й поцілував. Не пам’ятаю більше хто вітав ме не, бо багато людей підходило до мене. А я зовсім не пам’ятала с е бе. Такий був мій перший виступ. Він рішив про мій дальший шлях. А ось ще одна ювілейна дата. Ви самі пригадали мені ї ї через згадку про Український Держав ний Театр у ,,Н. Ж .“. Це було якраз сорок літ тому. Ще за Цен тральної Ради була при Міністер стві Освіти Музично-Театральна Комісія, в яку входила і я. Коли на чолі держави станув Гетьман — у нашій Комісії майже всі були настроєні некорисно до гетьман ського уряду й не вірили у здій снення українського державного театру. Я попрохала Комісію до ручити цю справу мені. Комісія погодилась. Зразу на другий день я попрохала в Гетьмана авдієнції й він мене зразу прийняв. Коли я пояснила причину м оїх відвідин, то Гетьман не тільки згодився на те, а навіть зазначив, що такий державний театр необхідний. По прохав зразу до свого кабінету премієра Лизогуба, щоб це при мені обговорити. У центрі були три театри — виключаю оперу -— які підходили для драми: в одному здавна грав російський театр, а два інші німці зайняли для оперет. Гетьман наказав один театр від німців відобрати. Порадив мені зараз же особисто поїхати до мі ністра фінансів і тут же при мені протелефонував йому про мій приїзд. Так само й міністер Ржепецький прийняв мене зразу. Одначе коли я виложила йому, у чому справа, заявив, що на театр не має фон дів бо, вони потрібні на державні установи. — Хіба театр не є державна у- станова? відповіла я йому. Він притакнув і по деякій наду- мі попрохав у мене кошторису. А проект театру і кошторис Музич но-Театральна Комісія виготовила Одна з останніх світлин Наталії Дорошенко L a st p h o to o f la te N a ta lia D o r o sh en k o НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1970 11
Page load link
Go to Top