Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
кий час він сам може бути у по требі. Рішили зупинитися і розпалити вогонь. Викопали в землі ямку, на край поставили решітку і заходи, лися біля вечері. Яєшня смакува ла надзвичайно, запили кавою і приготовили каву на пізніше. По гасили докладно вогонь і гайда в дорогу. Переїхали ще сто миль (558 милі від Перту) і о 9:40 вве чері розташувалися в ,,буш і“, за раз біля дороги, на нічліг. Це зна чило витягнути ввесь багаж і в за дній частині авта розстелити по стіль. В ночі почав падати дріб ненький дощ, але в авті під буд кою було зовсім затишно і сухо. 2 9 . 1 1 . — О год. 5:45 ранку ви рушили з дощиком, але зате поро ху майже зовсім немає. Буш рід кий. Зірка провадить авто протя гом одної години і досить добре з тим справляється. Дорогу пере бігають дикі коти, перелітають ди кі індики, яструби, круки і багато малесеньких пташків. На дорозі багато вбитих кріликів і це власне є приманою для пташків. це видно їхній харч. Особливо ін диків дуже багато, їх барва злива ється із барвою кущиків обабіч дороги так, що трудно їх відрізни ти. Буш горить у деяких місцях, трапляються зовсім пусті місця, значить буш вигорів. Наближаємося до Мадури (M a d u ra). Таблиця при дорозі спові щає, що тут десь є корови, оче видно в тій Мадурі, але щоб до неї потрапити, треба з ’їхати в сто рону на південь. Рішили поїхати, подивитися. Краєвид дуже непри вітний, дорога веде поміж гори, я- кі зовсім не викликують у нас за хоплення. Паслося декілька корів, трава дуже мізерна. В Мадурі ,,готель“, це значить кілька б у динків із азбесту, запорошених так, що виглядають немов би були збудовані з піску. Можна купити бензини, і полагодити авто, як ко му потрібно. Вода до вмивання со лона, тому не хотіли брати душ, хоч написи: рустерс -—- гене (r o o sters -—- h e n s) нас до цього заохочували. Повернули до голов ного шляху і по 22 милях зупини лися біля збірника з водою, щоб поїсти. Від Мадури аж до Юклі (E u cla ) видно від півночі у віддалі 1 милі гірський вал, при шляху кущики повні кріликів. Майк три має напоготові рушницю, але заки зупинимо авто і Майк прицілиться з неї, крілик чмихає в придорожні кущі. Зараз за Юклею, о год. 4:40 по пол., переїздимо границю обох стейтів. Покидаємо низовину, під’- їзджаємо догори на високорівню і в замряченій далечині показується океан. Видно піскові гори над мо рем. Буш, який до того часу був густий, починає рідшати. Робиться дуже темно, доїздимо до Налябор (NuHarbor). Як указує назва, д е рев зовсім немає, тільки маленькі кущики, рівнина цілковита. Дума ли розташуватися при шляху на нічліг, але побачили таблицю, що це резерват для аборигенів, який тягнеться 24 милі завдовшки і не вільно з ’їздити із шляху. Тому продовжуємо їзду і о год. 9:30 ввечорі під’їздимо до великого бляшаного збірника з водою, т. зв. Айві Шед (I v y S h ed ). Такі збір ники є побудовані вздовж всієї Айр Гайвей у відступах кількаде сяти миль. У них є солодка вода. Над збірниками збудовані піддаш шя, навіть кілька авт може помі ститися. Одне авто вже там стоїть, хтось перед нами зупинився, і ми раді, що маємо товариство. В гурті і смерть миліша! Швидко п’ємо ка ву, тихенько приготовляємося на нічліг і спимо. Переїхали того дня 498 миль. ЗО. 11. — Вранці пізнаємо па сажирів другого авта. Двоє англій ців з Нової Зеляндії, що відвідали Англію і тепер подорожують по Австралії, заки повернуться додо му. Розпалюємо знову вогонь, сні даємо і даємо гарячу воду нашим співнічліжанам. Майк конче хотів спробувати на снідання крілика, що він його вполював минулої но чі, але це забрало б багато часу, занехали. О год. 6:45 вирушаємо. Дерев більшає, кріликів щораз менше, а потім зовсім їх немає. Бачимо вівці, місію для аборигенів і недалеко в ліску двох аборигенів з ратищами і псом. Часто перелі тають білі й кольорові папуги. Дощ паде весь час. Показуються лани пшениці. Наближаємося до Пенонґу (P e n o n g ), першого міста, відколи покинули Норсмен. У Пе нонґу привітав нас на веранді пер шого дому малий верблюд. У Се- дуні (C eduna) му сіли віддати всі помаранчі і помідори, не вільно привозити до Півд. Австралії садо вини. За те дістали тут морозиво, якого не могли дістати в Пенонґу. Слідуюче місто Віруля (W irru- 1а), дуже запорошене, взагалі по рох нестерпний, бо на дорозі бага то більше авт і дощ устав. Між містами Вудіна і Кімба (W uddina, K im bo) дорога горбкувата і крає вид дуже гарний. На обрії видно два великі горбки і в цю сторону багато показників, правдоподібно туристичний об’єкт. Ліс дуже гу стий і зелений. Лани збіжжя, ком байни при роботі. В Кімбі пові домляємо в ґаражі, що якесь авто потребує помочі, ми зустріли Й О ГО при дорозі і водій просив нас зголосити його прохання про по міч в найближчім представництві Р.А.С. Ґараж у Кімбі дуже гарний, новий, можна дістати обід чи вече рю, покупці можуть узяти душ, на писи: ґайс — доле (g u y s -— d o lls). За Кімбою ліс ще густіший і зеленіший, дорога спускається вниз. Бачимо багато кенгуру. Якби не те, краєвид нагадує Україну. Дорога поправляється, але все ж те ще ,,ґревел“. Наближаємося до Айрон Ноб (Iron K n ob ). Вечір і все, що ми можемо бачити: гора, вкрита світ- лами, виглядає як велетенська я- линка. Щоб дістатися до самого міста, об’їжджаємо гору, місто од нак неінтересне, все збудоване з бляхи, будинки і тини, все дуже запорошене. Пересуваємо час на 1 ^ год. вперед і на 15 миль перед Порт Огаста (P o r t A u g u sta ) в’їжджаємо на асфальтову доро гу. В Порт Оґаста повечеряли і поїхали дорогою на Вейкфільд (W a k e fie ld ). 1 . 1 2 . — По півночі дрімаємо кілька годин в авті і о 4. год. ран ку в’їжджаємо на передмістя Аде лаїди. По загальних привітаннях у наших приятелів одного хотілося: викупатися і лягти спати. За остан ній день з гаком зробили 668 миль. Майк твердив, що тільки то му міг цього доконати, що прий мав що 6 годин дві таблетки Аспро (порада Юрка, родинного апти- каря!) за весь час нашої подоро жі. З Перту до Аделаїди 1719 миль, в тому 1050 миль ,,ґревелу“. На сьогоднішній день ситуація краща, бо недавно збудовано за М НАШЕ ЖИТТЯ — 'ВЕРЕСЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
