Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М. Федорович О. Лятуринська Михайлик-Міняйлик Михайликові вже вісім років і він цього літа поїхав перший раз на табір. Мама журилася — мо же йому там аж на друге літо поїхати? Та невже ж він замалий? Ні, зовсім ні, виріс великий і зд о ровий. Восени до третьої кляси піде. Але з Михайликом той кло піт, що він все кудись поспішає, ну і — забуває деякі важні речі. Шнурівку лиш одну зав’язав і вже кудись побіг. Ліжко тільки почав застелювати і вже клеїть модель авта. Лиш одну руку помив пе ред обідом, сорочинку вбрав „зад- на-перід“, і так цілий час. Тому мама журилася •— певне все свої речі погубить у таборі, певне ча сто будуть його карати, як при біжить на збірку напів-одягнений... Поїхав Михайлик і дуже йому в таборі подобалося. Час минав ско ро і врешті прийшов день повороту додому. — Тату, я дістав аж чо тири відзнаки — гукав Михайлик, коли побачив тата, що приїхав по нього. Тато оглянув усе, похва лив, а тоді поніс валізку до авта, а хлопець наплечника. Удома чекала вже мама з малою Улянкою. — Синку, та ж то не твої речі! — Богдане -— так до тата —- ти привіз чужу валізку! І наплечник Михайликів менший як цей! Всі почали приглядатись. У валізці — рушник Михайликів, але светер чужий. Чоботи його, а дощевик ні... Хлопець почав вияснювати: •— Дощевика я заміняв за цей пома ранчевий у Юрка, а поясок продав Петрусеві за тридцять центів. З Левком ми помінялися светерами, бо мені його ліпше подобався. З білої сорочинки ми зробили пра пор на теренову гру, а потім Ігор сказав, що я можу мати його дві сорочки, бо він не може своєї ва лізки замкнути. При кінці табору ми з ним помінялися валізками. Ліхтарку я подарував Андрієві, а він мені за те вирізьбив палицю з дерева. Ромкові я дав дві гри і він мені кожного дня помагав ліжко стелити. Потім я замітав цілу кім нату, а Юрко робив у валізках по рядки. Всі піжами і рушники ви носив на двір Петрусь і тому вони мішалися... — Досить, досить ■— перебила мама. А тато підсміхався: •— О, то я бачу, що ви хлопці добре собі давали раду! •— Так — хвалився Михайлик — ми все були перші на збірці і пробу здали найліпше! Та за кілька днів тато і мама побачили, що Михайлик не тіль ки свої речі поміняв, але й сам трохи перемінився. Він зробив со бі список всього, що треба зроби ти у його кімнаті і що треба допо могти мамі. Він скоро та докладно усе виконував, а тоді скреслював на списку. — Уважай Улянко ------ не раз дразнив тато — щоб Михайлик твоїх забавок не підміняв! -—■ Так, нам треба маленьких ляльок до нашого моделю замку — страшив сестричку Михайлик. А мама все дивилася, чи ї ї син повертається у тому самому светері, в якому пішов на сходини. -— Ми тепер ні чим не міняємося — заспокоював ї ї хлопець — але ми робимо вже пляни на друге літо... К. Перелісна НЕЗГОДНА Маю клаптичок перкалю... Що тобі пошити, лялю? Бачиш — клаптик невеличкий, Стане тільки на спідничку. Ти вже маєш блюзку синю, А спідничку зробиш міні... Що?! Ти, серденько, незгодна? Ах! не любиш міні модне? Добре, лялю! Розумію, — Я вже довшеньку пошию! КОНЮШИНКА ПОЛЬОВА От голівку підвела і біленька конюшинна: — Теж і я, і я в цвіла, я, Святителю, яринка! Не барись аж до зими! Осьде я, на бездоріжжі. Мед з оквіттячка візьми! — Він пахкий і свіжий, свіжий. Ідучи, спинись на мить, не помітуй даром Божим! Як голівка заболить, завжди він усім поможе. Подаємо цей вірш наш ої поетеси, що зберігся в нашому редакційному архіві. ГРА — ЗВІРІ І МИСЛИВЕЦЬ Всі діти поділені на групи. Одна група — „зайці“, друга — „вед меді", третя — ,,лисиці Одна ди тина ,,мисливець“. Діти сидять пе ред лінією. На умовний знак учи тельки діти •— ,,зайці" стрибають по лісу, осторонь майданчика, „ли сиці" бігають, хвостиками викру чують. На знак •—- „мисливець"! зайці і лисиці тікають, а мисли вець кидає їм під ноги м’ячем. Д а лі на умовний знак виходять вед меді, потім інші групи „звірів". Виграє та група дітей, в яких „мисливець" найменше влучив м’ячем. Вказівки до гри. Виходити на середину майданчика на умовле ний знак. Мисливець кидає м’я чем тільки після вигуку „мисли вець!. Кидати можна тільки під ноги дітям. Спочатку давати знаки для окремих груп дітей. Коли во ни зорієнтуються у грі, можна да ти завдання всім разом вийти на середину майданчика, ходити, бі гати, стрибати, а на вигук „ми сливець"! тікати на свої місця. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1970 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
