Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
чи прибрані бюра... Ходить собі, посвистує, і його метке око все бачить, нічого не промине. Робо ти не боявся, хоч був уже не молодий і калікуватий — при по требі сам рубав дрова, носив від- драми вугілля. І директор і його заступник були ревними католиками і ста рались забезпечити задоволення релігійних потреб таборян. Вони запрошували на відправи до та бору священиків різних віровиз нань. Римокатолики й протестан ти мали регулярну духовну опіку, грекокатоликів теж відвідував свя щеник із Мелборну. Православ ні ж українці не мали священика. Дирекція запросила англікансько го священика з Рашверсу приїз дити й правити Служби Божі для них. Але що правив він англій ською незрозумілою мовою, пра вославні не охотились ходити на його відправи. Щоб і цю групу таборян в якійсь мірі задоволь нити, дирекція доручила одній українці виголошувати в україн ській мові під час відправи цього священика проповідь, яку він за здалегідь надсилав їй поштою. (Неймовірно, але факт!) На кі нець першого року існування та бору вже й православні українці мали свого священика. Дбала дирекція й про куль турні розваги для таборян: у вів- тірки приїздило з Рашверсу кіно, що поряд із звичайними фільмами надавало для нас спеціяльні ав стралійські культурні фільми; по ставили в таборі кілька голосни ків і через них Сем розважав та борян радіовими трансляціями з бюрового радіоприймача; на Різ дво була ялинка для дітей і за бава для дорослих; час від часу бували концерти силами таборян. Так досить спокійно й непо мітно проходили дні, тижні, й мі сяці в цьому таборі, що був не мов би оазою культури серед без конечного, безлюдного, дикого степу. Цей перший рік був періодом розквіту Рашверського табору. Пізніше настали гірші часи. Великим дефектом табору була відсутність власної лікарні, так потрібної для численних дітей і особливо вагітних жінок. Дирек тор приділяв цим останнім осо бливу увагу, маючи на думці, очевидно, швидше залюднення на півпорожньої Австралії і здебіль шого сам у супроводі сестри (хоч табір мав кількох шоферів) від возив їх автом, часто серед ночі, до міських шпиталів. Двічі навіть дитина народилась по дорозі в його авті. Взагалі цей перший рік полк. Парке був на висоті своїх обов’язків і завдань. Єдиною його хибою, що шко дила більше йому, ніж таборянам, була його схильність до чарки. На початках вона не була поміт ною і не відбивалась на його пра цездатності й поведінці. Дирекція замовила у якійсь буді вельній фірмі збудувати для та бору шпиталь. Десь на початку 1950 р. його привезли (розріза ним вздовж по половині) вантаж ними автами, добудували й ціл ком устаткували. З центру при слали головного лікаря — літ нього австралійця, як внедовзі ви явилось, гіркого п’яницю. Дуже скоро вони з директором знайшли спільну мову і зробилися нероз лучними приятелями. З того часу почався в таборі нелад. Майор Арчер старався втримати полковника в межах пристойности -— на цьому ґрунті між полковником і майором зі псувалися стосунки. Почалися свари між бюровими службовця ми. Загальна дисципліна підупа ла. Табір втратив свій діловий, бадьорий тон. Про це стало, звісно, відомо в департаменті іміграції, і дружба полковника Паркса з лікарем скін чилася тим, що лікаря позбавили права лікарювати, а Паркса звіль нили з посади. Після того змінялося кілька ди ректорів, але жаден із них не спромігся піднести табір на по передню висоту. А з часом змінилася й емігра ційна політика австралійського уряду в сторону зменшення дово зу емігрантів, і через три роки Рашверський табір був закритий, а майно його розпродане. Тепер уже нічого не лишилося від цього, колись повного життя табору. Тільки гадюки вигріва ються знову в літню спеку на його вимощених доріжках та ві три, такі дошкульні в Австралії, гуляють на тих неозорних про сторах. Купуйте найновіші видання СУА: Р. Завадовича: ЧАРОДІЙНІ МУЗИКИ Діми: КІТ-МУЗИКА Ціна по 2.50 дол. за примірник Замовляти чер ез Централю СУА НА РІЗДВЯНИЙ І ВЕЛИКОДНІЙ ДАРИ Окрім Відділів відгукнулись також наші членки своїми пожертвами на пресовий фонд Н. Ж. Деякі з них причинились до збірок, проведених на ширших сходинах Відділів і ті вже були згадані в загальному списку або окремо. Одначе були такі, що надси лали свою пож ертву безп осередн ьо д о Централі. По ЗО дол.: Катерина Пелешок, Ню йорк. По 25 дол.: Пелагія Кучкуда, Н ю арк, Павлина Боднар, Дітройт. По 20 дол.: Ірина Кашубинська, Парма. По 12 дол.: Анастасія Вокер, Д і тройт. По 10 дол.: Д-р Іванна Ратич, Едісон По 5 дол.: Ярослава Кукіль, Ольга Платош, обидві з Гартфорду. По 4 дол.: Оксана Рак. ЗБІРКА НА „ПИСАНКУ“ ФІЛЯДЕЛЬФІЯ, ПА. На „Писанку" для Н. Ж. зложили членки 42 Відділу СУА: По 3 дол.: Анна Сивуляк. По 1 дол.: Марія Д ем ’яник, Пелагія Малиновська, Осипа Федик, Єва К у цій, Катерина Шманда, Катерина М о роз, Анна Мельник, разом 10 дол. Щ ире Спасибі! КОМПЛЕТУЄМО РІЧНИКИ н . ж . У видатних американських бібліо теках бракує початкових річників „Нашого Життя“ з pp. 1944-50. Усім нам залежить на тому, щ об цей пере гляд нашого ж урналу в тих книго збірнях був комплетний. Тому звертаємося д о всіх Союзя нок, що мають комплети річників На шого Життя з pp. 1944— 1950, з про ханням — пожертвувати їх для ви повнення цих прогалин. РЕД. КОЛЕГІЯ „Н. Ж “ ЗБІРНИК П А М ’ЯТІ К . М А Л И Ц Ь К О Ї виховниця ПОКОЛІНЬ Ціна 2.00 дол. Замовляти в Ц е н т р а л і С У А або в п -н і М а р ії М у д р и к 7 3 L y n d A v e n u e T o r o n t o , O n t . C a n a d a
Page load link
Go to Top