Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Про хвости Ви певне чули такий вислів: „Що ти за мною слідом ходиш, як хвіст?“ Або „Не лишайсь у хвості“; а то ще мама доні доко- коряє, що в неї „хвіст висить1'. А як хто засумує, йому можуть сказати таке: „Ну, чого хвіст повісив?“ Отож, може скластися враження, що хвіст — це щось погане. Людині хвіст не потрібний. А от у тварин це дуже важлива ча стина тіла, що виконує спеціяль- ні обо’вязки. Бобри луплять хвостом об воду і так передають сиґнал тривоги іншим, щоб пірнали в воду. Лев б’є хвостом, коли нерву- ється або сердиться. Собака ж навпаки: маханням хвоста вислов лює свою радість. Коли собака боїться або соромиться, то за тискає хвіст між ноги. Хвіст може бути зброєю. Кро кодили б’ють хвостом ворога, як лопатою. Кит може хвостом роз бити човен у дрібязок. чила Харитя, — він мій, мамо, на завжди! — Назавжди?.. •— промовила мама. — Ой, Харитю, чи знаєш ти, доню, що таке назавжди? Правда, ти ще маленька, і як би я тобі не пояснювала, ти цього не зрозу мієш. Колись, як виростеш, причу ються тобі мої слова, і ти зрозу мієш, що не все те, що нам любе, може бути нашим назавжди... В неділю був ясний кришталь ний ранок. Уже дзвони кликали на Богослуження. Харитя перед від ходом до церкви вела Довгодзьо- бика на ставок. Але в цю мить, ко ли вона безжурно збігала з гори, Довгодзьобик перебіг їй дорогу, припав із розпростертими крилами до її ніг, і миттю, в супроводі ,,кля-кля-кля“ знісся угору. Круж ляючи над її головою, вище й ви ще злітав і... відлетів. Дарма ждали батьки Хариті. Во на ось там непорушно стояла, вди вляючись у блакить, в якій щез її Довгодзьобик. Мама пішла за донею; глянувши на неї, відразу зрозуміла, без сло ва, що трапилося. Мама пригорну ла заплакану доню і повела до дому. Ящірки за допомогою хвоста рятують своє життя. Як ви, ма буть, знаєте, ящірку часто хапа ють за хвіст, але тоді вона від ломлює його й утікає. А потім її хвіст потроху відростає... Гримуча змія, або тарахканець, попереджує всіх тарахкальцями на хвості, щоб утікали, бо буде зле.. Хто не втече, на того змія кинеться. У білки хвіст — для балянсу, ко ли вона переплигує з гілки на гілку. А як помилиться і впаде, хвіст править їй за парашут. Мавпа чіпляється хвостом за дерево — це її п’ята лапа. А опосум міцно обмотує хвоста нав коло гілки, повисає і спить, як дитина в колисці, тільки вниз го ловою, сам себе колише... Ну, а кіт любить бавитися хво стом, а ми любимо бавитися з ко том. Як бачите, кожний хвіст має свій хист. Г ан н а Ч ер ін ь Вдома в розпуці кинулася Ха ритя на те місце, де Довгодзьобик завжди спав, і плакала, міцно пла кала. Тільки по довшому часі мама підійшла до Хариті і ласкаво про мовила: — Доню моя, я розумію тебе, я знаю, що ти його любила і так звикла до Довгодзьобика, що й забула ,що він птах, а ти людина. І хоч живете на одній землі, то ін шим життям, в окремих світах. Там, куди він полинув, є його світ, тільки у ньому він щасливий. Бо яке б твоє піклування і любов до нього ке були б, вони не змогли б дати йому того щастя, як отой простір блакиті: він там вільний птах! Ти радій, що виплекала його з ран і помогла вернутись туди, де він належить. Ще довго говорила мама... Прав да, не все воно зрозуміле їй було тоді, але Харитя знала, що таки нічого іншого, крім щастя вона Довгодзьобикові не бажала. Від того часу, як Довгодзьобик відлетів, у Хариті дні й тижні про ходили нецікаво. Хіба, що час від часу снився їй Довгодзьобик... (Докінчення буде) В . Ю р ч е н к о Г О Р О Б Ч И К І КІТ К о л и сь д а в н о - д а в н о ц е с т а л о с ь , Т а в п а м ’я т і у н а с з о с т а л о с ь . М а л ен ь к а б а є ч к а о ц я — П р о м у д р о г о й м е т к о г о г о р о б ц я . С какав і п у р х а в т о й г о р о б ч и к , Н е м о в в е с е л и й , ж в а в и й х л о п ч и к , А ж т у т в ел и к и й к іт н а д б іг , Н а б ід н у п т а ш к у р а п то м — п л иг! „ О й , л и х о — п и с н у в г о р о б е ц ь , — Н е в ж е п р и й ш о в м ен і к ін е ц ь ? “ К о т и щ е ж к ігт і р о з п р а в л я : „С м а ч н и й с н ід а н о к м аю я ! “ „ Ч е к а й т е ! “ — г о р о б е ц ь о з в а в с я , К іт о ч і зв ів і з д и в у в а в с я . „ А х т о ж с ід а є д о с н ід а н к у , К о л и н е в м и вся д о б р е з р а н к у ? “ В ід с о р о м у кіт с п а л ен ів І в р а з г о о о б ч и к а п у с т и в , Ш в и д е н ь к о л а п к у о б л и з а в І у м и в а т и ся п о ч а в . О й , як г о р о б ч и к т у т з р а д ів ! Ц ь в ір ін ь ! — і в н е б о п о л е т ів . А кіт л и х и й , г о л о д н и й , л ю т и й Н іяк н е м іг т о г о з а б у т и . „ С т р и в а й т е , ви, — він н а х в а л я в ся , — Щ о б г о р о б ц я м н а г л у м я д а в с я ? ! М е н е , к о т а , п е р е х и т р и т и , О так п ід с т у п н о о д у р и т и ! “ ... Т о м у к о т и із д а в н іх пір Ч и нять пташ к ам н а п е р е к ір . К іт у м и в а є т ь с я щ о р а н к у — Г от ов и м б у т и д о с н ід а н к у . Нова ск л адан к а в и р іб н і О С В ІТ А У країнська а зб у к а Ц ін а 2 . 5 0 д о л . При помочі складанки-іграшки діти пізнають українську азбуку OS V IT A 947 M e e tin g h o u se R d. R y d a l, P a . 19046 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1972 37
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
