Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю Спогадів писати не вмію ...Коли пишете про ювілей, тоді не згадуйте мого народження. Во но неприємно рахувати свої роки. Та й трохи я забобонна, як усі артисти. Кажуть, що ювілеєм усе закінчується — карієра, змаган ня й шукання. А так пошукаймо іншої дати в моєму житті. Напри клад —- у 1957 закінчилось 50 ро ків, як я вперше виступила на ес траді. Чи не буде це кращий юві лей? Це було в Києві на великому Шевченківському концерті. У най кращій концертовій залі Києва (Купецьке Зібрання) мали висту пити тоді наші корифеї — Мико ла Лисенко, як соліст на фортепі- яні й диригент хору і відомий тоді тенор Мишуґа. А я мала тоді деклямувати, хоч перед тим ніде не виступала і не мала ще ніякої школи. Три дні перед концертом, я, вступаючи в Інститут Лисенка, перейшла іспит. Мені прийшлось читати перед різними професора ми і я бачила, що вони випробо вують різні тексти. Вкінці сказали, щоб я за три дні вивчила на па м’ять два вірші Т. Шевченка. Як я пізніш довідалась, ці вірші вже стояли в програмі („Я сирота з Вільшаної" з ,,Гайдамаків" і „На панщині пшеницю жала“) і їх ма ла деклямувати одна відома ар тистка. Та на думку тих же про фесорів, вона не вміла їх переда ти. Я цього всього не знала, а га рячково вчила вірші. Звичайно, вивчити текст було легко. Та про- деклямувати їх? За ці три дні я пережила всю трагедію Оксани і зрозуміла все горе матері-кріпач- ки. Вже не пам’ятаю, як я вийшла на естраду й зустріла святкове мо ре людських очей. Я не бачила публіки, нічого. Коліна так труси лись, що думала, що впаду. Але пам’ятаю немов крізь сон бурю о- плесків та вогкі очі Мишуґи, як він підходив до мене. А Микола Лисенко обняв мене й поцілував. Не пам’ятаю більше хто вітав ме не, бо багато людей підходило до мене. А я зовсім не пам’ятала с е бе. Такий був мій перший виступ. Він рішив про мій дальший шлях. А ось ще одна ювілейна дата. Ви самі пригадали мені ї ї через згадку про Український Держав ний Театр у ,,Н. Ж .“. Це було якраз сорок літ тому. Ще за Цен тральної Ради була при Міністер стві Освіти Музично-Театральна Комісія, в яку входила і я. Коли на чолі держави станув Гетьман — у нашій Комісії майже всі були настроєні некорисно до гетьман ського уряду й не вірили у здій снення українського державного театру. Я попрохала Комісію до ручити цю справу мені. Комісія погодилась. Зразу на другий день я попрохала в Гетьмана авдієнції й він мене зразу прийняв. Коли я пояснила причину м оїх відвідин, то Гетьман не тільки згодився на те, а навіть зазначив, що такий державний театр необхідний. По прохав зразу до свого кабінету премієра Лизогуба, щоб це при мені обговорити. У центрі були три театри — виключаю оперу -— які підходили для драми: в одному здавна грав російський театр, а два інші німці зайняли для оперет. Гетьман наказав один театр від німців відобрати. Порадив мені зараз же особисто поїхати до мі ністра фінансів і тут же при мені протелефонував йому про мій приїзд. Так само й міністер Ржепецький прийняв мене зразу. Одначе коли я виложила йому, у чому справа, заявив, що на театр не має фон дів бо, вони потрібні на державні установи. — Хіба театр не є державна у- станова? відповіла я йому. Він притакнув і по деякій наду- мі попрохав у мене кошторису. А проект театру і кошторис Музич но-Театральна Комісія виготовила Одна з останніх світлин Наталії Дорошенко L a st p h o to o f la te N a ta lia D o r o sh en k o НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1970 11
Page load link
Go to Top