Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 5 Ан др ій і Тарас Франко . Батьківська любов до вишивки передалась і дітям. Ще до нині співробітники київського Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, де працював Тарас Франко після вимушеного переїзду зі Львова до Києва, згадують, які красиві вишиванки носив син письменника. І це було у під ’ яремні радянські роки , коли за носіння вишиванки можна було легко « за - гриміти» до буцегарні ... У вишиваній сорочці запам’ятався син письменника і Павлові Загребельному: «Тарас Іванович був точною копією свого великого батька : соколино - сірі очі, нервовий ніс, чітка окресленість обличчя, навіть отой «їжачок» на голові, та ще вишивана сорочка, здається чи не така самісінька, як на відомому портреті класика». Анна Франко - Ключко колекціонувала українські взори та сама майстерно ви шивала. Вона «збирала вишивки, гуцульські вироби, картини народних митців. Її шість кімнат віденської квартири мали вигляд писанки. Вишивки та квіти». Обов’язковим елементом гардеробу доньки письменника була ви ши - ванка. У 1956 - му р. в Канаді А. Франко - Клю чко виступила перед жінками Монреалю з на рисом «Таємниця вишивки». Як найцінніший скарб зберігала вона білу полтавську мережану сорочку батька (подарунок Христі Алчевської), яку передала Музеєві І. Франка у Львові під час свого приїзду в Україну у 1967 - му р. Не цуралися вишиваних взорів і онуки т а правнуки письменника. Зеновія та Люба - Дарина (онучки по синові Тарасу), Віра та Іванна (онучки по синові Петрові) також носили вишиванки. Майстринею вишивки та писанкарства стала у далекій Канаді й онука А. Франко - Ключко – Галина Миронівна Ключ - ко. Галин а Ключко причетна також до виходу у світ двомовного (українською та англійською мовами) альбому «Українська вишивка» (То - ронто, 1982), у якому репрезентується багатий колорит вишивальних узорів залежно від місця пох одження. Для всіх Франчат вишиванка, як і ук - раїнська мова, упродовж усього їхнього життя були не просто красивим аксесуаром. Для них, розкиданих по світу, це був глибинний символ їхньої великої та малої Батьківщини. Милий спомин про отчий дім, щасливе дит инство, про Батька та Матір асоціювався з мовою і тонким узором вишиваної чи мережаної сорочки. При - чому одягнути вишиванку для вже до рослих Франчат означало не лише зберігати «вірність традиціям свого народу», але збе рігати вірність Батькові. Вона для н их стала обов’язковим атрибутом, що визна чав їхню приналежність до великого роду – роду Франка. Можливо, саме тому й Анна, і Тарас (Андрія та Петра вже не було серед живих) у під’яремні радянські роки так міцно тримались за своє українство. Так, Тарас Фран ко, не без гордості згадувала про нього с естра Анна, у своєму органічному українстві «був прямо - лінійним і до дрібничковості послідовним. Купував виключно в українських крамницях, говорив всюди по - українському, приятелював виключно з українцями, належав до україн - ських організацій». Такою ж украї нською патріоткою залишалась усе життя і Ганна. ...За іронією долі, Іван Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя і виховав у цій традиції своїх дітей, похований був у чужій сорочці. Ольга Роз - дол ьсь ка (дружина українського фольклориста й етнографа Осипа Роздольського) згадувала, що, коли заходились готувати покійного в останню путь, то «показалося, що нема ні однієї порядної сорочки. Тоді Бандрівський (шкільний приятель І. Франка та адвокат, що бу в опікуном поета з часу його хвороби. — Н . Т. ) послав когось до (покійної вже) Герміни Шухевичевої, що зараз - таки прислала гарну вишивану сорочку свого померлого мужа. У ту сорочку та стареньке вбрання вдягнули студенти покійника». Це було 28 - го травня 191 6 - го р. Тоді, як і тепер, у повітрі пахло весною, війною і порохом... Наталя Тихолоз , українська літературознавиця, франкознавиця, співавторка науково - просвітницького інтернет - проєкту ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
