Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 11 енергію та силу, щоби могти впоратись з усіма викликами. Пам’ята єте Анну Франкл, єврейську дівчинку, яка переховувалас я у маленькій кімнаті в окупованому Амстердамі ? Анна лише на кілька митей щодня, зважаючи на безпеку, могла піднятися наг ору й подивитися крізь вікно на клаптик неба, гілки дерева . З яким трепетом вона описала ці миті у св оєму щоденникові , як вони наповнювали її... У сі ми маємо потребу н авчитися цього мистецтва присутност и. 8. Розділити одні з одними і біль, і радість . Сподіва ємося, що зможемо запобігти, наскільки нам вдасться, людським втратам. Але , якщо стане ться інакше, нам треба буде розділити скорботу, пройти разом через біль, бути одні для одних підтримкою. Бо, мабуть, єдине, що можемо дати ближньому в ці найважчі миті – це підтримку, допомогу, розуміння, співчуття . Водночас , коли трапляється щось гар не, світле, радісне, то ма ємо всі підстави радіти й ділитися радістю. Адже розділений біль меншає, а розділена радість множиться! І будемо сподіватися, що цих підстав для радо ст и , для вдячност и теж буде багато. Бо таким є життя: у ньому переплелася журба й радість. Приймаючи страждання, що є частиною життя, важливо не перестати помічати причин для радост и , вдячност и , святкування . Б о це теж наповнюватиме нас силою. У цьому – життєствердність нашої національної культури. Вона – про червоне та чорне. Вона про те, що навіть кол и на полотно життя лягає чорний колір, ми обираємо, як відповісти . І про те, що ми можемо, вибираючи колір любов и , осяяти ним життя, додати йому сенсу, поп ри все... 9. Зростати, проходячи крізь випробування . Це не про поетизацію і не про спі ритуалізацію страждань, і не про по шук позитиву у всьому – страждання не послані нам навмисне, щоб чогось навчити чи нас змінити. Страждання є стражданнями, і так хочеться, щоби їх не було, щоби нікого не торкнулися біль втрат, хвороби, зубожіння, безробіт тя. Кажуть, що випробування роблять нас сильнішими, але це не зовсім так. Випробуван ня можуть бути контекстом, у якому ми станемо сильнішими, вони можуть і озлобити нас, і спричинити реакції, які не можна назвати людяними. Прикладів одного й другого в істо рії людства – не злічити: від найстрашнішої жорстокост и до висот людяност и . Це наш вибір, як ми проходимо через ці випробування, чого хочемо навчитися, переживши їх, ким ми станемо у процесі. Тому так важливо зробити свідомий вибір – вибір бути людьми, зро стати у людяності. Зроби ти цей вибір не означає, що нам усе вдасться . Н айімовірніше, як і в будь - якому навчанні, доведеться падати та вставати, вчитися на помилках, а тоді зводитися та йти далі. Тому важливо не осуджувати одні одних, але пробачати собі та іншим, мудро стави тись до ситуації, що склалась. Маємо вибрати напрямок. Напрямок, яким хочемо рухатися. Напрямок внутрішньої праці над собою. Маємо нагоду зміцнюватись у л юбові та мудрості, у співчутті та щедрості. І для цього нам треба і вчителі , і добр і прикла ди, і досвід інших. Але головне – адже нема жодних « лайфхаків » – треба просто працювати над собою, а це нелегка, але така важлива праця. Працювати над тим, щоби зро стати, щоби ставати в се більше і більше Людиною . Чи не про це писав Василь Стус із т юрми у листах синові? Чи не про це й шлося у словах блаженнішо го Любомир а Гузар а , коли він казав, що має одну мрію: «Бути людиною». І тому сподіваймося на те, що вийдемо з ц их випробувань іншими – світлішими, мудрішими, сильнішими . 10. Бачити обрій надії . М и в пораємось! І ця пандемія мине. Andra tutto bene («Усе буде добре») – так підписують тепер свої веселкові малюнки італійські діти й вивішують їх на вікнах і балконах. Важ ливо це мати перед очима нашого серця. Це додасть нам сил, витривалост и, надії. Наді ї як мотиваційної енергії, що спонукатиме нас до дії – доброї, ефективної, життєтворної. Бо разом ми маємо потурбуватися не лише про старше покоління, але й про дітей, щоби для них колись усе було добре . Тому так важливо зробити в се, що в наших силах , і по над т е. У цих випробуваннях бути підтримкою і добрим прикладом їм і одні одним. Важливо не лише пережити карантин , а ле й вийти з нього іншими. Бо маємо великий колективний шанс переусвідомити наші цінності й те, що для нас у цьому житті найголовніше, як на м далі разом жити на цій землі. Адже у цьому світі не лише коронавірус загрожує людям . Н е меншою загрозою є ворожість, війни , тероризм, бездумне споживання ресу рсів й екологічні наслідки цього. Ни ні так багато говорять про те, що світ після пандемії буде і ншим . І це так: сповільниться економіка, зникнуть з розкладу, принаймні на якийсь час, багато подій. У тім , ця криза – не лише втрати, але й можливість стати люд ян іш ими та солідарн іш ими. Це те, у чому ми можемо зрости. Тож сподіваємося, що всі випробування і те, як ми будемо крок за кроком долати їх, допоможуть нам стати іншим сус пільством, іншим світом, у якому буде більше добра, більше мудрост и та більше любов и ... Олег Романчук , директор Інституту психічного здоров ’ я УКУ та Українського інституту когнітивно - поведінкової терапії; дитячий психіатр, п сихотерапевт центру « Коло сім'ї ».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
