Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ТРАВЕНЬ 202 0 «Я маю для Вас книжечку переписів, яку ми, пластунки Спартанки, приготовили для Чи каґської громади. Мама моя має добру пам’ять і роби ть все без писаних переписів». Катя Івасишин, зас тупниця голови, при - везла свою колекцію українських кулінарних книжок, які ми всі переглядали. «Ці книжки будуть для моїх двох донь», — сказала вона. П. Маріанна взяла з собою деякі з них, щоб переглянути. По розмові про страви, зголоднівши, ми поїхали до мексиканського ресторану поїсти «такої» і випити «Маргариту». У мексикан - ців — інші традиції та інша кухня, і дуже смачна. Гарно та з душевним і гастрономічним задоволенням ми закінчили нашу гутірку. Ма - буть , п ані Маріанна буде мати приємні спо гади Ірена Пискір - Біляк, Катя Івасишин . про нашу зустріч, коли повернеться в Україну з цікавими матеріялами до свого проєкту. Нам було цікаво та захопливо перевести розмову з нею. Ірена Пискір - Біляк , пресова референ тка 29 - го Відділу СУА ім. 500 Героїнь Кінґірі, Чикаґо. _________________________ _____________________ __ Посіяла людям ... Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це Ви, мамо?! — сполохано кинулись діти. — Куди ж Ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть. — Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо? — А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках? — А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. — Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, — Лишайтесь, матусю. Н авіки лишайтесь. Не йдіть! Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою — злетіли увись рушники. — Лишайтесь щасливі... — і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Вірш вже друкувався « Нашому Житті» . Проте його автором помилково вказаний В. Стус. Насправді його написав Борис Олійник , а Ігор Поклад написав музику і створив пісню, яка чіпляє душу до сліз...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
