Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 1 5 ДВІ ЖІНКИ, ЩО ПОЧАЛИ ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ФЕМІНІЗМУ: Марія Вілінська й Наталія Озаркевич Одна з них не була красунею, але закохувала в себе всіх письменників чоловіків, мала другого чоловіка моло дшого на 17 років, чи не першою одягла брючний кос тюм і всиновила онука, щоб врятувати невістку від ганьби. Інша, залишившись молодою вдовою, вела полеміку з Кларою Цеткін і видавала перший жіночий журнал . В історії української літератури не бракує жінок , які активно відстоювали місце жінки під літера турним сонцем. Усі вони були різні. Але настільки різних, як Марія Вілінська й Наталя Озаркевич треба ще пошукати. Перша народилася 1833 - го р. в Росії, друга – 1855 - го р. на Галичині. Перша навчалася у приват ному пансіоні для дівчат , друга здобула домашню освіту. Перша виходила заміж двічі: перш ого чоловіка просто залишила, а в перерві між двома заміжжями не цуралася інших чоловіків. Друга рано залишилася вдовою, і так вдовою все життя й прожила. Першу жінки н е дуже любили , другу жінки щиро поважали. Перша пішла з життя влітку, у сімейному колі, у фруктовому садку. Друга – взимку, самотня, навіть точна дата смерті невідома. Незалежний вовчок української літератури: Марія Олександрівна Вілінська ( Марко Вовчок ) Але є дещо, що об’єднує цих жінок значно більше, ніж рядки у біографії: вони обидві не лише були вільні самі, але й зробили все можливе для того, щоб звільнити жінок – зруй - нувати стереотип про жіноцтво як про обов’язковий додаток до домашнього вогни ща чи окрасу світської вітальні. В они були дуже різними, але дивилися в одному напрямку. Найбільш розпачливі й пронизливі «жіночі історії» в українській літературі писалися про кріпачок. І писала їх росіянка, яка вивчила українську мову після заміжжя. Але на обкладинці її творів значилося чоловіче ім’я – Марко Вовчок. Марія Вілінська, вона ж Марія Маркович, вона ж Марія Лобач - Жученко, увійшла в історію як авторка «Народних оповідань» і жінка, яку не дуже любили інші жінки. Чого не скажеш про чоловіків, які її просто обожнювали. Марія Вілінська й досі лишається чи не найбільш загадковою українською письмен - ницею, якій не лише вдалося утвердитися як письменниці в патріархальному письмен - ницькому світі (нехай і під чоловічим іменем), але яка також спромоглася з аробляти письмом на жи ття. Можливо, не стільки письмом, скільки перекладами. Але в ча - си, коли жінці відводилося місце під крилом чоловіка біля домашнього вогнища, жити зі своїх знань іноземних мов було майже подвигом. Звісно, навіть у ті часи (другій поло вині ХІХ – початку ХХ ст.) М. Вілінська була не єдиною жінкою, котра заро - бляла на життя словом, хоча наприкінці 50 - х років ХІХ ст. була єдиною визнаною жінкою - письменницею в українській літературі. Утім, саме навколо Вілінської то - чилося стільки домислів, пересудів і пліток, і саме Вілінська опинялася у такій кількості різних недвозначних ситуацій, що її творчий доробок подеколи поступався місцем по - дробицям її життя. Про Вілінську завжди згадують, як про гарну жінку. Але скільки б ви не роздивлялися її по ртрети, особливої, фат альної для чоловіків вроди, на них не роздивитися. Марко Вовчок – гарна жінка, але ж, придивіться, Олена Пчілка анітрохи не гірша! Річ у тім, що спогади про Вілінську - красуню насправді належать перу закоханих у неї чоловіків. А якщо в рахувати, що закохувал ися у неї переважно письменники (від Пантелеймона Куліша до Івана Тургенєва),
Page load link
Go to Top