Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
30 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ТРАВЕНЬ 2020 Слуцькій, щоб сімейно виготовити копії фо - тографій авторства Параски та естетично при - лаштувати стенди з ними на стінах залу!? Були і сюрпризи. Поки збиралися гості, їх р озважили приєм ним репертуаром юні скри - палі Матвійко та Дмитрик Тимчинюки, які були одягнуті у дивовижні костюми. А зустрі - чали гостей Ґазда та Ґаздиня в гуцульських костюмах (Олена та Мирослав Немелівські). І це лише ті деталі, що з першого погляду впали в очі, і з яки х, як правильно вважають наші союзянки, складається приємне загальне вра - ження від цілого дійства. В підзаголовку написала «Гуцульщина вко - тре завітала в Ню Йорк» недарма. І ось чому. Параска жила в Криворівні (Івано - Фран ків - ська обл.) Відома в наших гро мадах та Україні театральна діячка Вірляна Ткач — художній керівник театру «Мистецька Група Яра» — давно проклала шлях групі колядників з Кри - ворівні до Ню Йорку, які приїздять до нас на Різдво колядувати. Через них союзянка М арія Андрійович познайомилася з Павлом Рибару - ком — мешканцем Криворівні, а нині студен - том американського коледжу (штат Теннессі). Він також взяв участь у Святі (бо грає на всіх гуцульських інструментах, співає коломийки, і не тільки) і став одним із цент ральних пер - сонажів літературн о - музичної програми. І також не випадково. Адже він — син о. Івана Рибарука, настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці Криворівні, який певною мірою опікується творчим доробком Параски Плитки. А мати Павла — О. Зеленчук - Ри барук — учени - ця Параски та бе региня її спадщини. Яке ж було здивування Павла, коли дізнався, що в Ню Йорку хочуть зробити Вечір їхній Парасці! Тому й прислужився ентузіасткам на славу. Я також любувалася Програмою вечора , складеною грамотно, вичерпно (до неї помісти - ли навіть біографі ю героїні), і в той самий час — з лаконічною назвою: Параска Плитка - Горицвіт – неоцінений талант Гуцульщини Саме про неї моя подальша інформація. Союзянки 125 - го Відділу одухотворено й твор - чо розказали нам про Параску Плитку - Го - рицвіт у насиченій літер атурно - музично - відео програмі. Сценарій авторства Майї Войнаров - ської — надзвичайно багатий, захопливий, з використанням, окрім літературного тексту, музики (трембіта, сопілка - дубельтівка, скрип - ка, бандура, дримба , тилєнка), пісень і коломийок Параски та інших авторів, уривків з документальних фільмів. А текст доносили до слухачів свої ж акторки, названі в Програмі «ведучими»: Оксана Антонюк, Олена Неме - лівська, Ольга Федоришин, Уляна Вітковська, Богдана Жукотанськ а, Майя Войнаровська. За сценарієм, була р оль і для маленької Пара - сочки, яку добре зіграла гуцульською говіркою 6 - річна Вікторія Садова. Вона появилася на сцені разом зі своєю матір’ю (роль Марії Андрійович), наспівуючи: « Ньи дьивиси, Іван - чіку, Що я мацю пенька. Бери мене за жіночку! Буду ті вірн енька». Різна за формою подачі інформація про Параску у виконанні чарівних у всіх аспектах музиканта й співака Павла Рибарука, власних акторок відділу, професійної скрипальки, гуцулки Наталки Угринюк та бандуристки з консерваторською музичною освітою Мар’я ни Стецків сприймалася легко і захопливо. Параска — народна письменниця, поетеса, художниця, філософ, етнограф, фотограф — на родилася 1 - го березня 1927 - го р. у сім’ї ко - валя Штефана Плитки (Косівський п овіт). Ско - ро родина переїхала в с. Криворівня. Парас ка закінчила 4 класи початкової школи. У роки війни стала зв’язковою (псевдо «Ластівка») УПА. Не так довго послужила національно - виз - вольному руху, як отримала у свої 17 літ 10 років таборів: Урал, потім Казахстан. Ледь не втра - тила обидві ноги через обмор оження. П’ять літ ходила на милицях. У 1954 - му р. її звільнили. Про той час вона згадує: « Ми просто не по - вірили, що нам ще волю хтось дав... Приїхав суд на саму святу неділю. Та ми там чуть не попадали на суді, не повірили... А вони чита - ють: «Плитка Праско в’я Стєпановна...» Я не знала, чи стою, чи дубію...» Особисте життя, після повернення з таборів додому, не склалося (загубились зв’язки з гру - зинським художником, в якого була зако хана). І залишилася Параска самотньою. Не дов го по - працювала в лісгоспі, в зялася до гро мадської праці. І раптом все залишила, усаміт нилась і віддалася лише творчости. Її куми рами та од - но думцями були Ґанді й українські дисиденти. Дуже захоплювалася індійською тематикою, писала картини, є автором при годницького роману про гу цулів в Індії. Зі спо гадів (з до - кументального фільму «Світ Параски Гори - цвіт»): « Хто нас виведе на дорогу? Де наш Мойсей? Де наш Франко? Де наш Ґанді? Пі - шечком ходив... З паличкою в Мадра с, ні — в Делі »; « ...Я словничок гуцульський складаю. Хлопці прихо дять і питають, що те слово оз - начає, що інше. Яка мова файна була гу цуль - ська. Ця Гуцульщина... файна, само бутня».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
