Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
30 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ТРАВЕНЬ 2020 Слуцькій, щоб сімейно виготовити копії фо - тографій авторства Параски та естетично при - лаштувати стенди з ними на стінах залу!? Були і сюрпризи. Поки збиралися гості, їх р озважили приєм ним репертуаром юні скри - палі Матвійко та Дмитрик Тимчинюки, які були одягнуті у дивовижні костюми. А зустрі - чали гостей Ґазда та Ґаздиня в гуцульських костюмах (Олена та Мирослав Немелівські). І це лише ті деталі, що з першого погляду впали в очі, і з яки х, як правильно вважають наші союзянки, складається приємне загальне вра - ження від цілого дійства. В підзаголовку написала «Гуцульщина вко - тре завітала в Ню Йорк» недарма. І ось чому. Параска жила в Криворівні (Івано - Фран ків - ська обл.) Відома в наших гро мадах та Україні театральна діячка Вірляна Ткач — художній керівник театру «Мистецька Група Яра» — давно проклала шлях групі колядників з Кри - ворівні до Ню Йорку, які приїздять до нас на Різдво колядувати. Через них союзянка М арія Андрійович познайомилася з Павлом Рибару - ком — мешканцем Криворівні, а нині студен - том американського коледжу (штат Теннессі). Він також взяв участь у Святі (бо грає на всіх гуцульських інструментах, співає коломийки, і не тільки) і став одним із цент ральних пер - сонажів літературн о - музичної програми. І також не випадково. Адже він — син о. Івана Рибарука, настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці Криворівні, який певною мірою опікується творчим доробком Параски Плитки. А мати Павла — О. Зеленчук - Ри барук — учени - ця Параски та бе региня її спадщини. Яке ж було здивування Павла, коли дізнався, що в Ню Йорку хочуть зробити Вечір їхній Парасці! Тому й прислужився ентузіасткам на славу. Я також любувалася Програмою вечора , складеною грамотно, вичерпно (до неї помісти - ли навіть біографі ю героїні), і в той самий час — з лаконічною назвою: Параска Плитка - Горицвіт – неоцінений талант Гуцульщини Саме про неї моя подальша інформація. Союзянки 125 - го Відділу одухотворено й твор - чо розказали нам про Параску Плитку - Го - рицвіт у насиченій літер атурно - музично - відео програмі. Сценарій авторства Майї Войнаров - ської — надзвичайно багатий, захопливий, з використанням, окрім літературного тексту, музики (трембіта, сопілка - дубельтівка, скрип - ка, бандура, дримба , тилєнка), пісень і коломийок Параски та інших авторів, уривків з документальних фільмів. А текст доносили до слухачів свої ж акторки, названі в Програмі «ведучими»: Оксана Антонюк, Олена Неме - лівська, Ольга Федоришин, Уляна Вітковська, Богдана Жукотанськ а, Майя Войнаровська. За сценарієм, була р оль і для маленької Пара - сочки, яку добре зіграла гуцульською говіркою 6 - річна Вікторія Садова. Вона появилася на сцені разом зі своєю матір’ю (роль Марії Андрійович), наспівуючи: « Ньи дьивиси, Іван - чіку, Що я мацю пенька. Бери мене за жіночку! Буду ті вірн енька». Різна за формою подачі інформація про Параску у виконанні чарівних у всіх аспектах музиканта й співака Павла Рибарука, власних акторок відділу, професійної скрипальки, гуцулки Наталки Угринюк та бандуристки з консерваторською музичною освітою Мар’я ни Стецків сприймалася легко і захопливо. Параска — народна письменниця, поетеса, художниця, філософ, етнограф, фотограф — на родилася 1 - го березня 1927 - го р. у сім’ї ко - валя Штефана Плитки (Косівський п овіт). Ско - ро родина переїхала в с. Криворівня. Парас ка закінчила 4 класи початкової школи. У роки війни стала зв’язковою (псевдо «Ластівка») УПА. Не так довго послужила національно - виз - вольному руху, як отримала у свої 17 літ 10 років таборів: Урал, потім Казахстан. Ледь не втра - тила обидві ноги через обмор оження. П’ять літ ходила на милицях. У 1954 - му р. її звільнили. Про той час вона згадує: « Ми просто не по - вірили, що нам ще волю хтось дав... Приїхав суд на саму святу неділю. Та ми там чуть не попадали на суді, не повірили... А вони чита - ють: «Плитка Праско в’я Стєпановна...» Я не знала, чи стою, чи дубію...» Особисте життя, після повернення з таборів додому, не склалося (загубились зв’язки з гру - зинським художником, в якого була зако хана). І залишилася Параска самотньою. Не дов го по - працювала в лісгоспі, в зялася до гро мадської праці. І раптом все залишила, усаміт нилась і віддалася лише творчости. Її куми рами та од - но думцями були Ґанді й українські дисиденти. Дуже захоплювалася індійською тематикою, писала картини, є автором при годницького роману про гу цулів в Індії. Зі спо гадів (з до - кументального фільму «Світ Параски Гори - цвіт»): « Хто нас виведе на дорогу? Де наш Мойсей? Де наш Франко? Де наш Ґанді? Пі - шечком ходив... З паличкою в Мадра с, ні — в Делі »; « ...Я словничок гуцульський складаю. Хлопці прихо дять і питають, що те слово оз - начає, що інше. Яка мова файна була гу цуль - ська. Ця Гуцульщина... файна, само бутня».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
