Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ТРАВЕНЬ 202 0 «Я маю для Вас книжечку переписів, яку ми, пластунки Спартанки, приготовили для Чи каґської громади. Мама моя має добру пам’ять і роби ть все без писаних переписів». Катя Івасишин, зас тупниця голови, при - везла свою колекцію українських кулінарних книжок, які ми всі переглядали. «Ці книжки будуть для моїх двох донь», — сказала вона. П. Маріанна взяла з собою деякі з них, щоб переглянути. По розмові про страви, зголоднівши, ми поїхали до мексиканського ресторану поїсти «такої» і випити «Маргариту». У мексикан - ців — інші традиції та інша кухня, і дуже смачна. Гарно та з душевним і гастрономічним задоволенням ми закінчили нашу гутірку. Ма - буть , п ані Маріанна буде мати приємні спо гади Ірена Пискір - Біляк, Катя Івасишин . про нашу зустріч, коли повернеться в Україну з цікавими матеріялами до свого проєкту. Нам було цікаво та захопливо перевести розмову з нею. Ірена Пискір - Біляк , пресова референ тка 29 - го Відділу СУА ім. 500 Героїнь Кінґірі, Чикаґо. _________________________ _____________________ __ Посіяла людям ... Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це Ви, мамо?! — сполохано кинулись діти. — Куди ж Ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть. — Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо? — А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках? — А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. — Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, — Лишайтесь, матусю. Н авіки лишайтесь. Не йдіть! Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою — злетіли увись рушники. — Лишайтесь щасливі... — і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Вірш вже друкувався « Нашому Житті» . Проте його автором помилково вказаний В. Стус. Насправді його написав Борис Олійник , а Ігор Поклад написав музику і створив пісню, яка чіпляє душу до сліз...
Page load link
Go to Top