Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ТРАВЕНЬ 2020 Не оминув митець і згадки про славнозвісні ярмарки в Ромні, опоетизовуючи споконв ічний звичай їздити ярмаркувати до Ромна: І я згадав, як дядько Єлисей наймав підпасичів гонить гусей: ледь світ погнать і дотемна за двадцять верст вернутися з Ромна . Захоплює також те, як автор вправно та цікаво пояснює походження назв , втілюючи це в поетичну форму: Збагнувши назви: Хотів, Літки, сказав професору студент: — Це зрозуміло. Але звідки походить назва «Ходумент»? Такий є хутір на Сумщині десь біля їхнього села. Тому й цікаво знать хлопчині, в ід чого назва ця пішла. Протер професор окуляри, шукаючи еквівалент. Перебира словесні пари: і постамент, і позумент, і рудимент, і монумент, і перманент, і реманент... Народ же звідки хочте візьме: в історії якийсь момент зійшлись грецизми й латинізми — то, певно, звідси й Ходумент... Ось експедицію послали у мовну зону вздовж Сули. Тож наші інтелектуали і на Сумщину прибули. На схилі при шкільнім подвір’ї стоять професор і студент. Через долину на узгір’ї лежить і хутір Ходумент. Вони й питаються у тітки, що йде з сусіднього села, про Ходумент: — Скажіть нам, звідки цікава назва ця пішла? Не вчилася латині зроду, їх тітка та розбила вщент: — Та звідси ж мент єдиний ходу, тому й зоветься Ходумент! Віршові образки Д. Білоуса — то поетично оформлена в подіях і особистостях історія народу: історія роду (родів), рідного села, рід - ного краю. Вірші Білоуса , хоч і легкі у чит анні та зрозумілі, проте дотепні та глибокодумні. Очевидно , що митець використ овував істо - ричні книги, літописи, хроні ки . У кожному ряд ку від чутне пристрасне захоплення ми - нулим і сучасним рідного краю, його людьми — великими, знаними та звичайними, простими . Воістину , рідний край святий для пись мен - ника: Моя земля для мене – рай; я все, я все зроблю, щоб полюбили ви мій край, як я його люблю . Його слово ніжне, просте, сердечне, некри - кливе , і , водночас, національно могутнє, палке, натхненне, сповнене безмежної синівської лю - бові. Д. Білоус показав світові велич С умщини й Слобожанщини в іменах. З любов’ю та душев - ним піднесенням в і н увіковічив у свої х творах імена письменників І . Чумаченка, Л . Полтави, М . Лу каша, П . Куліша , О. Олеся, М . Хвильо - вого, І . Багряного, П . Капельгородського... Як патріот, знавець культури рідного краю, він возвеличив кобзаря Є . Мовчана, співаків Б . Гмирю та А . Мокренка , художника І . Литов - ченка . Як історик , увіковічив імена гетьмана Петра Калнишевського, народного месника С . Гаркушу , ученого - мовознавця О . Потебню, філолога - словознавця П . Охріменка . Мимоволі, ненав’язливо митець проводить думку, щоб людина повсяк час праг нула піз - нават и своє коріння, щоб пишала ся своїм ро - доводом, щоб пам’ятала історію. До Д. Білоуса так про Сумський край і його людей ще ніхто не писав! Білоусове слово — цілюще. Мова — жи - во дайна, пломінка, до болю рідна . Думка — жагуча, із заклик ом до му дрості й піз н ан ня духовних скарбниць. Слово поета — проник - ливо - щире, відкрите, привітне. Т вор и Д . Біло - уса — то прозора, чиста криниця слів і висловів, то сяйливий промінь народного, спокон віч - ного, давнього слова - образу, народна скар - бниця мудрості . Пое тичн і образ и Білоуса — чист і , я к весняне небо, щирі та людян і , як сам митець... Коли чита єш його твори , то наче справді розмовляєш з автор ом. Зі спогадів про зустріч з поетом Випало за честь спілкуватися з Дмитром Григоровичем. Знайомство відбулося у теплі вересневі дні в Ромні у 2002 - му . Тоді роменці святкували 1110 - літній ювілей рідного міста. З нагоди свята була організована наукова кон - ференція та зустріч з письменниками. Запа - м’яталося, як вони виступали у Будинку куль - тури , як їх зачудовано всі слухали та не хотіли відпускати... Ми були приголомшені вмінням в иголошув ати промову, що продемонструва в нам Д . Білоус на зустріч і у Роменському крає - знавчому музеї. Він запам’ятався як дуже сер - дечна та щира людина: охоче спілкува в ся , був відкритим, щирим і привіт ним. Усі, кому пощастило тоді бути в музеї , пам’ятають , як письменники читали свої поезії. Ч итав свої
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
