Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2020 WWW. UNWLA.ORG 1 5 ДВІ ЖІНКИ, ЩО ПОЧАЛИ ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ФЕМІНІЗМУ: Марія Вілінська й Наталія Озаркевич Одна з них не була красунею, але закохувала в себе всіх письменників чоловіків, мала другого чоловіка моло дшого на 17 років, чи не першою одягла брючний кос тюм і всиновила онука, щоб врятувати невістку від ганьби. Інша, залишившись молодою вдовою, вела полеміку з Кларою Цеткін і видавала перший жіночий журнал . В історії української літератури не бракує жінок , які активно відстоювали місце жінки під літера турним сонцем. Усі вони були різні. Але настільки різних, як Марія Вілінська й Наталя Озаркевич треба ще пошукати. Перша народилася 1833 - го р. в Росії, друга – 1855 - го р. на Галичині. Перша навчалася у приват ному пансіоні для дівчат , друга здобула домашню освіту. Перша виходила заміж двічі: перш ого чоловіка просто залишила, а в перерві між двома заміжжями не цуралася інших чоловіків. Друга рано залишилася вдовою, і так вдовою все життя й прожила. Першу жінки н е дуже любили , другу жінки щиро поважали. Перша пішла з життя влітку, у сімейному колі, у фруктовому садку. Друга – взимку, самотня, навіть точна дата смерті невідома. Незалежний вовчок української літератури: Марія Олександрівна Вілінська ( Марко Вовчок ) Але є дещо, що об’єднує цих жінок значно більше, ніж рядки у біографії: вони обидві не лише були вільні самі, але й зробили все можливе для того, щоб звільнити жінок – зруй - нувати стереотип про жіноцтво як про обов’язковий додаток до домашнього вогни ща чи окрасу світської вітальні. В они були дуже різними, але дивилися в одному напрямку. Найбільш розпачливі й пронизливі «жіночі історії» в українській літературі писалися про кріпачок. І писала їх росіянка, яка вивчила українську мову після заміжжя. Але на обкладинці її творів значилося чоловіче ім’я – Марко Вовчок. Марія Вілінська, вона ж Марія Маркович, вона ж Марія Лобач - Жученко, увійшла в історію як авторка «Народних оповідань» і жінка, яку не дуже любили інші жінки. Чого не скажеш про чоловіків, які її просто обожнювали. Марія Вілінська й досі лишається чи не найбільш загадковою українською письмен - ницею, якій не лише вдалося утвердитися як письменниці в патріархальному письмен - ницькому світі (нехай і під чоловічим іменем), але яка також спромоглася з аробляти письмом на жи ття. Можливо, не стільки письмом, скільки перекладами. Але в ча - си, коли жінці відводилося місце під крилом чоловіка біля домашнього вогнища, жити зі своїх знань іноземних мов було майже подвигом. Звісно, навіть у ті часи (другій поло вині ХІХ – початку ХХ ст.) М. Вілінська була не єдиною жінкою, котра заро - бляла на життя словом, хоча наприкінці 50 - х років ХІХ ст. була єдиною визнаною жінкою - письменницею в українській літературі. Утім, саме навколо Вілінської то - чилося стільки домислів, пересудів і пліток, і саме Вілінська опинялася у такій кількості різних недвозначних ситуацій, що її творчий доробок подеколи поступався місцем по - дробицям її життя. Про Вілінську завжди згадують, як про гарну жінку. Але скільки б ви не роздивлялися її по ртрети, особливої, фат альної для чоловіків вроди, на них не роздивитися. Марко Вовчок – гарна жінка, але ж, придивіться, Олена Пчілка анітрохи не гірша! Річ у тім, що спогади про Вілінську - красуню насправді належать перу закоханих у неї чоловіків. А якщо в рахувати, що закохувал ися у неї переважно письменники (від Пантелеймона Куліша до Івана Тургенєва),
Page load link
Go to Top