Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше Інтерв’ю Бойові подруги У. ЛЮБОВИЧ Олена Степанів — як студентка О. S te p a n iw as a stu d en t — 1913 П-і Гакні Дмитерко-Ратич спов нилося цього року 80 літ. Ця кругла цифра аж ніяк не підхо дить до її зовнішнього вигляду, милої, привітної поведінки і жи вого, свіжого, молодечого1 погля ду на світ. Не знати, чи на задер жання таких якостей вплинули її переживання учасниці визволь них змагань, активної в рядах Українських Січових Стрільців, чи навпаки — така вдача, погля ди й переконашя привели її в часах молодости в бойові ряди УСС-ів. Життя загартувало, закрі пило ці прикмети так, що втіша ється вона загальною симпатією і всякий, якого б не був віку, ра до користає з можливости розмов ляти із живим свідком великих подій. Не вдалося нам зустрітися з Гандзею Дмитерко (з таким ім’ям увійшла вона до історії визволь них змагань) у день її 80-ліття. Аж тепер зустрілися з нею в Ган- тері. Дивним збігом обставин умо вилися ми на 11 липня, а вже в розмові вийшло, що це якраз де сята річниця смерти бойової това ришки Гаїндзі Дмитерко — Олени Степанів-Дашкевич. Тож у розмо ві стараюся говорити про обі ці жінки, які в своїй ранній молодо сті рішили йти проти течії та із зброєю в руках боротися за волю і самостійність батьківщини. Коли і сьогодні активна участь жінок у війську явище не часте, то що ж говорити про початок двадцятого століття, чи радше йо го перші десятки літ. Треба було бути не тільки ідейною жінкою, патріоткою. Перед дівчатами було безліч перепон і перешкод, заки вони із шкільної лавки перейшли у військові лави УСС-ів. Замало тут місця, думаю, щоб розказати всю історію воєнної карієри двох бойових подруг. Хочеться насвітлити тільки декілька момен тів, завдати кілька питань. А пер ше з них дотичить часів, що попе реджували першу світову війну. Які це були часи, які настрої, те чії, що запровадили дівчат у кру тіж воєнних подій? Пані Гандзя розказує, що був це час пробудження і росту націо нальної свідомости. Серед серед- ньошкільників діяли тайні само освітні організації, діяв теж тай- ний Пласт, який займався більш військовою ніж пластовою робо тою. Вчилися стріляти, пізнавати систему крісів тощо. Тиск адміні страції, яка була переважно в польських руках, вістки про мо сковський терор за Збручем, усе це посилювало патріотичні на строї, будило безмежне хотіння служити великій справі визволен ня Батьківщини з московської не волі. Молодь цікавилася подіями в світі, а особливо визвольними ру хами балканських народів. Сусіди поляки мали вже в Австрії свою військову організацію. Передбачу ючи неминучу війну, молодь, яка своїм кличем поставила ,,Воля або смерть!не хотіла, щоб події за стали її неприготованою до бо ротьби за волю. Треба було, хоч під чужими прапорами Австрії, мати свою збройну силу. Молодь Ганна Дмитерко-Ратич Н. D m yterko, freed o m fig h te r 1914 w ar була переконана, що військо біль ше значить, як усякі партії. В Га лицькому Соймі затверджено вкін ці військову органіцію — Легіон Українських Січових Стрільців. На думку пані Гандзі, це пере конання передали УСС-и своїм на щадкам, які з такою ж думкою творили, Зі.юву під чужими німець кими прапорами, Дивізію „Гали чина". У неї це не тільки теоре тичні міркування. Свої переконан ня засвідчила вона не тільки сво єю службою в УСС-ах. Її два сини зголосилися до Дивізії. Повернув ся тільки один. — На мою думку — кінчає свої розважання пані Гандзя -— тепер молодь теж повинна вивчати воєн не діло, в школах, а теж в армії. Питаю далі, чи дівчата брали участь у тих акціях і як до них відносилася суспільність? — Так, ми, дівчата, живо перей малися всіми подіями і боліло нас те, що не мали ми такої свободи рухів, як хлопці. Все ж таки, як тільки постав Легіон УСС, дівчата, які належали до різних молодечих організацій, створили жіночу чо- ту, яку очолила Олена Степанів- 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top