Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наша обкладинка „Меандровий орнамент на виробах із Мізинської стоянки — найдавніший не тільки на території України, а й у всьому світі. Він з’явився на кілька тисячеліть раніше, ніж у Стародавній Греції, де, як видно, меандр був до сить поширений і довго вважався за найдавніший". З приводу значення меандру існує багато різних думок. Припускають, що релігійний світогляд первісної лю дини був графічно зображений меан- дром-безконечником, який символізу вав важку дорогу — лябіринт, якою люди переходили з цього світу до І з л и с т ів д о р е д а к ц ії „НАШЕ ЖИТТЯ“ — ВСЕ ДУЖЕ РАДО ПРИЙНЯТЕ Читала я в березневому числі „На шого Життя“ листа пані Аськи Ти- шинської, в якому вона Вас трохи „сварить44. Хочу Вам від себе сказати, що в мене „Наше Життя“ все дуже радо прийняте — чи спізнене воно чи ні, чи на білім папері чи на жовтім. Подивляю усіх пань, які затруднені в редакції, що так багато роблять. вирію-раю. Можна думати, що ме андр, як більшість орнаментів, окрім їхнього декоративного характеру, ча сто поєднувався з певним містичним значенням і був пов’язаний із різними ритуальними дійствами. Меандр перейшов також на інші предмети і матеріяли. В дещо змо- дернізованому виді, у формі т. зв. безконечника, меандр був примінений в орнаментиці писанки. Вкінці меандр знайшов також до рогу на тканину: доказом цього є надзвичайно оригінальна вишивка по- луботчишиної сорочки. Мало між нами людей, що так багато із себе дають. Щиро здоровлю Люба Цегельсьт-Гейнеман Щ иро дякуємо за піддержку. Вона, дійсно, нам інколи дуже потрібна. Буває, що почуваюся, як подушка на ш п ильки ... Хто минає — той і вко- лить. . . Редакторка „Нашого Життя“ у своєму і співробітниць імені У наші часи фотографіка стала та ким популярним зайняттям, ми так привикли, що всі завжди й усе фото графують, що не приходить нам на думку призадумуватись над тим, скільки нового вніс цей винахід у життя особисте та суспільне, у науку й мистецтво. Вніс хоч би через те, що дає він можливість зберегти на плівці події, картини й особи, які дав но вже не існують, або віддалені від нас тисячами миль. Разом із тим фо тографіка перестала бути ремеслом, якого завданням є об’єктивний запис. Постало нове мистецтво фотографіки, яке має різні стилі та напрями. Хто знімає, може передати у знімці не тільки те, що він бачить, але теж, як він бачить. Ця тема завелика, щоб її заторкнути в нашій короткій нотатці. Поміж довоєнними галицькими май- страми-фотографами відоме було прі звище Олександра Пежанського. Цей архітект залишив по собі не тільки проектовані й будовані ним церкви, будівлі, але теж велику збірку зні мок, які він не тільки фотографував, але сам викликував, надаючи їм ви сокої кляси мистецьке оформлення. Брав він участь у виставках і одер жував нагороди за свої знімки. Але не тільки фотографіка була полем його зацікавлення. У часах, ко ли звукозаписувач (тейпрікордер) існував хіба у світі фантазії, він при дбав різні апарати, на яких увіковіч- нив, наприклад, промову Митрополи та Андрея Шептицького, слів Соломії Крушельницької, стрілецькі пісні у виконанні їх творців і виконавців, як Романа й Юліяна Купчинських, Лева Лепкого, Михайла Гайворонського та інших. Минулого року вліті у Гантері, в мотелі „Ксеня“, була виставка знімок інж. О. Пежанського. Поміж ними були теж високої мистецької і доку ментарної вартости етнографічні знім ки, де можна було бачити неіснуючі вже строї, хати, побут наших селян. Сьогодні на обкладинці знімка О. Пе жанського „Бойкиня зі Славська“. Ця гарна з розумним поглядом і милою усмішкою жінка — наче уосіблення літа. Працює вона при сінокосах на горбоватій сіножаті, куди ніяка ме ханічна косярка не змогла б дібра тися. Разом із нею всміхається до нас наша країна. Ми наче б чуємо запах свіжого сіна і цокотання свер- щиків у травах. Це привіт для нас від наших гір.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
