Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Степанів —- в однострою О. S tep an iv in m ilita ry u n ifo rm — freed o m fig h te r 1914 w ar на. Ця чота вперше виступила на Січсво-Сокільсь'ком'у Здвизі, що відбувся 28 червня 1914 року у Львові, на якому звертала на себе загальну увагу. Навіть саме тво рення чоти не відбулося без „але'1. Були дві організаційні клітини: УСС 1, де належали студенти, та УСС 2 при львівській „Січі“. Як раз УСС 1 не бажав собі мати в себе жіночу чоту, мотивуючи тим, що вони школять старшин, а дів чатам не бути ж старшинами. Аж УСС 2 погодилися на створення при них жіночої чоти. Не тільки серед суспільності!, але й у самому проводі УСС-ів ма ли дівчата своїх прихильників та противників. Скоро після Здвигу, в серпні, 1914 p., вибухла війна і Головна Стрілецька Рада (д-р Старосоль- ський) видала заклик ставитися до зброї. Це був час вакацій і не всім удалося прибути до Львова, де при вул. Коперника відбувалася реєстрація добровольців. — Коли мені вдалося туди при бути, — розказує пані Ганна --- то застала я вже там Степанівну, яка провадила записи до УСС-ів, бо була кошовим писарем. Як по бачила мене в однострою і з на- плечником, кликнула жартом: ^Га разд, Гандзю, чи може вже моска лі у вас?“ — „Ще немає, -— відпо відаю, — але моє місце тепер тут. Чи є якась робота?" Коли опісля я мала дижур при вході, почула, як якийсь доброво лець, виходячи після запису, го ворив сам до себе: ,,От, бабське військо “. При кінці серпня ми відбували вправи в сотні І. Чмоли. Коли сот ня верталася в мури міста Львова, в першому ряді посередині йшли ми обі із Степанівною. Але коли два дні пізніше сиділи ми у вагоні разом із другими стрільцями та мали їхати до Стрия -—- комендант транспорту побачив Степанівну і казав їй висісти. Мене він не за примітив, але те саме зустріло мене потім у Стрию. Степанівна таки добилася того, що її разом із групою д-ра Старосольського відправили до постою УСС Стра- бичів-Горонда на Закарпатті. Із Степанівною зустрілися ми аж у лютому 1915 року. Вона ма ла вже за собою бій з москалями на Маківці й була вже іменована хорунжим. При кінці квітня ми вирушили на фронт до Болехова. Сотня дістала наказ вирушити на становища до Лисович, де Степа нівна з великою групою дісталася в московський полон. Мене тоді вислали до Болехова з частиною сотні по дротяні перешкоди, що врятувало мене від московського полону. Помандрувала тоді Олена з гру пою етапами аж до Ташкенту. До рога вела через Україну і вістка про українську жінку-старшину розійшла по селах і містечках. У Ташкенті вела вона культурно- освітню роботу серед полонених та місцевих українців. Поверну лася до стрілецького Коша в Пі сочній у 1917 році через Фінлян дію, Швецію і Німеччину. Писали про неї норвезькі й шведські ча сописи. Степанівна тоді залишила позірно військо і продовжувала студії на Львівському університе ті. Зближалося 1 листопада 1918 і вона брала активну участь у під готовці до тих подій. Як четар УГА разом із Золочівською Бри гадою- пройшла шлях до Кам’янця Подільського, де була референтом преси в міністерстві закордонних справ УНР. Тут ми знову стріну лися, бо я працювала в харчовому відділі команди етапу УГА. — Доля пхнула мене на Укра їну. Повернувшися в 1922 p., я зустріла її знову. Була вже одру жена з д-ром Романом Дашкеви- чем, сама теж закінчила студії у Олена Степанів-Дашкевич та Ганна Дмитерко-Ратич із чоловіком Василем Ра- тичем. Стоять сини Ратичів (від л ів а ): Ростислав, Любомир, Володар (пропав під Бродами) й Олег (похресник Олени Степанів-Дашкевич). Знимка з 1943 р. О. S tep an iv (le ft) w ith D m y terk o -R aty ch fam ily (1943) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973. 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
