Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
щось, обійшов незакінчений фо тель. Провірив ткані стрічки, щоб побачити, як міцно вони натягнені, переглянув пружини, щоб з’ясува ти собі, як батько їх пов’язав. -— Ага, — це було все, що він ска зав. — Закінчити завтра? Спитав батько по-англійськи. П. Костів притакнув. — Треба вам сьогодні грошей? запитав про никливо. — Ні, ні, в мене гроші є, сказав батько нашвидкуруч, наче б у нього їх удома був цілий кіш. — - Прийду завтра. Вислід був такий, що коли на другий день батько скінчив фо тель, п. Костів заявив, що це „пер шорядна праця11. — А тепер, при ятелю, продовжував з хитрим про блиском в очах, — я покажу вам, як користуватись приладом до на тягання тканих стрічок. Добрий доапівник повинен це знати. В йо го очах заблисла втіха у відповідь на батькове здивування. По суті Костів знав, що батько не був драпівником, а пізнав це по способу, як батько орудував зна ряддям. Та батько не збрехав, ко ли сказав, що може накрити фо тель і зробив це навіть досить до- бое. Чотири ооки батько працював V Костева. А потім при допомозі невеликої позички в нього та за ощаджених грошей батько відкрив свою власну крамницю на Евеню Клаок. Це була ще одна причина, чому Костеви були близькі. Але найбільшою було те, що обидві родини припали собі до- вподоби. Залюбки разом співали, розказували собі історії й регота лись. Принайменше раз кожного літа вони спільно влаштовували пікнік. Для Марії — Костеви були ніби тітка й дядько а їхні хлопці — двоюрідні брати. Марія думала про те, коли трам вай тарахкотів у напрямі їх давні шого мешкання. Довго це тривало, але вкінці вони прибули. Коли по чали йти в напоямі церкви, Марія зауважила блідий засвіт на небі що перед ними. Світало. Трохи на право, у сутінках блі дої ночі заблистіли золотом вели кі круглі копули церкви — одна велика (це батько, Марія все ду мала) і дві малі. З їхніх вершків підносився трираменний хрест. Перед ними, у сріблистому світ лі, що ширилось поволі, спішило трохи людей. Надаючи кроку Ма рія й її батьки наблизились до церкви. Юрба виливалась із піше- ходу на вулицю. Цеоковне подві р’я було битком набите. Але коли Марія й її батьки увійшли туди, здивувались, що ще стільки віль ного місця було тут. Процесія під проводом о. Пе- ленського вже почалась. У півсу- тінках світанку все посіріло. Але коли сонце сходило поволі, засяли ризи священика і монстранція в його ^vKax заблистіла своїм вла сним життям, а з нею і хоругви, що їх гордо несли в поході. Коли похід посувався поволі довкруги церкви, всі співали „Хри- стос Воскрес“, раз по раз. В ухах і.Іарії цей глухий спів, що неначе якимсь покривом линув понад нею, мішався з шурханням багатьох ніг по камінні подвір’я. Хоча похід мав обійти церкву лиш три рази, то при великій кількості людей це дуже довго тривало. Вкінці о. Пеленський вийшов по широких вхідних сходах до церкви і застукав хрестом до дверей. Во НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
