Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Галун-Блох Великодня ніч (Уривок)* Серед ночі хтось ухопив Ма рію за плече й потермосив. Голос батька пробився до неї крізь сон. -— Вставай, Маріє! Вже час! Вже час? Та ж вони тільки що полягали! ,,Христос Воскрес“ ! тихо ска зав батько. Марія відкрила голову й про мимрила сонно — „Воістину Вос- крес!“ Коли батько вийшов навшпинь ках із кімнати, Марія вилізла з ліжка. У кімнаті, де вони спали вдвійку зі сестричкою, тепер но чувала на тапчані пані Билбер. Во на мала заопікуватись Олею, коли всі будуть у церкві, бо Оля була замала, щоб іти з ними. Ще зовсім сонна Марія стала одягатись в легкому відблиску світла, що падало від спальні бать ків. Не слід було протягати цього з важливої причини. Коли вона не вдягнеться швиденько, може ввій ти мама й замітити, що вона не взяла на себе теплого білля. Так уже трапилось торік на Великдень, що треба було вдягати оцю нена висну довгу теплу сорочку під гарну суконку. А коли вона поспі шить і зодягнеться, заки мама прийде, то вже немає тієї небез пеки, що їй скажуть передягатись. В поспіху Марія накинула нове святкове вбрання. Це мама його пошила. Суконка була жовта, з вузьким, білим мереживом при ви різі шиї й рукавів. Але найкраще з усього — це був пояс між стани- ком і складаною спідничкою — широкий пояс із жовтої сатини. Зодягнена й гарно причесана Марія вийшла навшпиньках до пе редньої кімнати і спинилась біля широкого вікна. Це мабуть най краща частина їхнього дому, оте вікно, подумала вона. З нього мо жна було засягнути оком по цілій евеню Кларка, вгору і вниз. На дворі ще світились газові ліхтарні. Але не було видно ні живого ду ха. Евеню Кларк спала й наче лю ди у сні, вона перестала бути со бою. Марія перейшла навшпиньках хату і зійшла до кухні. Коли спи нилась, кліпаючи від яркого світ ла, мати привітала її „Христос ВоскресҐ Марія віддала привіт, а потім скоро, щоб не лишилось часу на пригадку про тепле білля, сказала: — Гадаю, що прийдемо на час... — О, напевне, сказала мати. — Це ж тільки третя година. Я при гріла для тебе молока й можу да ти тобі шматок хліба заки вийде мо. Незабаром зійшов униз батько, несучи їх плащі й капелюхи. У нього був новий плащ із оксамит ним коміром і коли він його натяг нув та надів свого твердого капе люха, Марії здавалось, що він ще ніколи не був такий вродливий. Надворі повіяв їм в обличчя сві жий вітрець; вони дійшли до ро гу, щоб зачекати на трамвай. Ко ли він наспів і вони увійшли до по- рожного воза, водій глянув здиво вано на них. — Ідемо до церкви, — відчув батько потребу вияснити. — Сьо годні український Великдень! Цікаво було мандрувати по сп’ячому місті. Тут і там в хатах, що вони минали виднілось світло. Марію це здивувало. Чому люди не спали в тій порі? Чи хтось був хворий, або дитина заплакала? Чи що? По церкві вони були запрошені на Великодній сніданок у Косте- вих. Костеви були близькими людьми. На це було кілька поваж них причин. Однією з них було те, що Костеви й батьки Марії похо дили з недалеких околиць у ста рому краю. Другою причиною було те, що Костів допоміг батькові на почат ку в Америці. Коли вони приїхали, то спершу осіли в Тайтусвилі і батько знайшов працю у сталевар- ні. Хоч Марія ще була дуже ма ленька, а Олі взагалі на світі не було, вона пригадувала собі, як поганий сон, що батько повертав ся з роботи з напухлими руками і плакав від болю. Це все, що Ма рія пам’ятала з Тайтусвилу. Оте й убогу хатину, в якій мешкали. По якомусь часі батько й мати заощадили трохи гроша і перене слись до Клівленду. Батько любив оповідати, як він ішов вулицею, шукаючи роботи і наткнувся на крамницю з меблями п. Костева. Звісно, він його тоді не знав. Але якось та крамниця й прізвище, ви писане на ній, промовили до ньо го і він увійшов і спитав роботи. — А можете наново покрити це? П. Костій спитав по-україн ськи, вказуючи на потертий фо тель, що стояв на стояку. Батько глянув на фотель. Ніко ли перед тим він не робив такого діла, ані не знав, як це робиться. Але подумав про маму й малу Ма рію. Глянув Костеву прямо в очі. — Так, можу, відповів. П. Костів притакнув. — Ось тут новий матеріял на покриття, ска зав. — Тут на лавці є все прилад дя. Ось ткані стрічки. Коли бу ло б потрібно нових пружин, то вони там у кутку. За хвилину буду тут знов. Батько зняв плаща. Дбайливо став розбирати потріпаний фотель а під час праці розглядав, як усе було зложено докупи. Коли він здіймав тасьми, зауважив, що во ни були приклеєні. Потім зняв по терте накриття і кусники набивки. Коли оглядав пружини, щоб ствер дити, котрі з них треба відновити, спостерігав, як це було прикріпле не до рями і зручний спосіб, яким були сполучені між собою. Батько вмів розказувати, і хоч вони вже знали цю пригоду, проте прислухались до кожного слова. Отже, він працював цілий день, а на кінці Костів прийшов проб рити, що він зробив. Батько від ступився, коли Костів, наспівуючи 4 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1963 *) Марія Галуні-Блох, американська письменниця українського роду, зма лювала у книжці „Марія" постать м а лої дівчинки-українки, що виростає в американському середовищі. Із ранніх переживань дитини, що жила на межі двох світів, зберігся в її пам’яті цей Великодній фрагмент. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
