Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тихий подвиг Пригадуються мені давні літа, коли я вперше станула до вчительської пра ці на селі. Тоді мені довелося стрінути й пізнати бл. п. Ольгу Яворську, що була підлітком. Між нами була різни ця кількох літ, а в молодому віці це багато значить. Та нас щось набли зило до себе й ми заприязнились на все життя. Молоденька Оля жила тоді з ма тір’ю і братом Богданом у Старому Самборі. Втративши рано свого бать ка, Оля вже в молодому віці прояв ляла риси самостійности й зарадности. При тому її мати, людина великого серця й розуму, вщепила їй цінні жит тєві засади. Тепло їх родинного дому наснажило молоду Олю на все життя. Дівчинка вчилася спершу приватно, а потім у жіночій учительській семі нарії в Перемишлі. Освіта діставалась українкам гірко в цій нібито утракві стичній інституції. Вчительський пер сонал і товаришки-польки об’єднува лись у змаганні, щоб зробити для них науку немилою (на 60 учениць в од ній клясі було тільки 14 українок!). По замахові Січинського на намісника Потоцького шовіністичне наставлення дійшло до свого вершка. Тоді польки заявили, що вони не хочуть учитись дальше з „гайдамачками" і по певних заходах учительські семінарії у Льво ві й Перемишлі розділено на окремі відділи. Хвилювання й пережиті обра зи загартували душу молодої дівчини і в дальшому житті вона ніколи перед труднощами не поступалась. Закінчивши науку в семінарії Оля Яворська вчителювала в українській народній школі в Перемишлі. Перша світова війна завела її через Закар паття до Відня, де стала працювати теж в українській школі. Гостинний дім п-ва Яворських був милим приста новищем для знайомих на чужині. У Відні вдача Олі Яворської збага тилась у новий досвід. Тут вона впер ше увійшла в круг громадської праці, як член Управи Україн. Жін. Союзу. Працюючи в Місії Укр. Червоного Хреста вона вперше зустрілась у пра ці з придніпрянцями. Одне й друге дало їй багато спостережень. Вона зрозуміла суть і атмосферу праці жі ночих організацій і навчилась розу- (Пам’яті Ольги Павловської) міти й шанувати людей іншої менталь но сти. Повернувшись на початку 20-их pp. до Галичини Ольга Яворська стала знов учителювати, як учителька Рід ної Школи. Вкладала багато сил у по зашкільну працю над молоддю, ста вила дитячі вистави й об’їздила з ними околицю. Цю її працю перервало одруження з адвокатом др. Лаврен- тієм Павловським. Молоде подружжя замешкало спер шу в Балигороді, а потім у Старому Самборі, де др. Павлювський відкрив адвокатську канцелярію. Здавалось, що настав час тихого, погідного, ро динного життя, якого так прагнула. Незабаром знайшлась у подружжя донечка Орися й молода мати віддала їй усю свою увагу. Але громадське сумління не дозволило їй спочивати і вона внедовзі уже знайшла кон такт із місцевим жіноцтвом, згурто ваним у Союзі Українок. Та ненадійно впав на цю щасливу сім’ю важкий удар. Від серцевої не дуги помер чоловік і молода вдова зосталась самітньою. Та не заломи лась під вагою втрати, бо перед нею було завдання виховати дочку. Важкі митарства проходила вона в пошуку ванні праці, що її саме тоді, у розгарі економічної кризи нелегко було осяг нути. Коли відкрилась їй робота в кооп. „Українське Народне Мистец тво*4 Ольга Павловська поселилась у Львові з матір’ю й дочкою. Спершу працювала, як бюрова сила й адміністраторка журналу „Нова Ха- та“. Але її фахові дані та замилування до нар. мистецтва так заважили, що внедовзі вона увійшла до Управи ко оперативи. Під час кільканадцяти літ своєї праці вона дала в неї свій вели кий вклад. Вибух II. світової війни потряс спо коєм її родини. Мешкаючи близько головного двірця мала щоденно реві зії в своєму мешканні, що їх польська поліція виконувала дуже дошкульно. Большевицька окупація також далась їй у знаки своїм навантаженням праці та непевністю завтрішнього дня. І то му в 1044 р. прилучилась вона до „ве ликого ісходу“, разом із братом та дорослою вже дочкою. Першим етапом була вбога Австрія, а потім Чехословаччина з її питомим москвофільством. Знав большевицька окупація та загроза репатріяції. Вкінці завдяки акції Міжнар. Червоного Хре ста, заходами діячки Мілени Рудниць- кої переїхала вона разом з іншими українськими родинами до Реґене- бурґу в Німеччині. Десять літ, проведених у Німеччині, це один геройський змаг із долею. Спершу Ольга Павловська увійшла у ряди Об’єднання Українських Жінок, як адміністраторка журналу „Грома дянка". А потім, перейнявши провід організації в 1950 p., звела 8-літню боротьбу з заломанням і байдужістю залишинецької маси, якої вона теж була членом. Але незмінним тактом і добротою своєї вдачі вона вміла пе ребороти всі симптоми заломання. Дрібними й більшими починами вона двигнула організацію на належний рі вень. Згадаймо лиш побудову на вчальних станиць, що були її твором! Історію цих 8 років повинні членки ОУЖ ще опрацювати. Якої це вимагало напруги від немо лодої вже жінки! Щодня з бараків на Мозаху йшла вона у негоду, чи соняш- ний день пів години пішки до трам ваю, щоб у Мюнхені давати лад спра вам ОУЖ. Виїздила до Відділів ОУЖ 10 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1963 Ольга Павловська L ate Olga Paw low ska, p. President of U krainian W omen’s O rganiza tion in Germ any. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
