Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
щоб так цілий рік масло робило ся. Хоча весняний час приносить зі собою пробудження життьових сил, то до успіхів хліборобських праць потрібна побіч різних магіч них дій, теж допомога мертвих предків. З ними слід поділитися трапезою у страсний четвер, що в деяких місцевостях має назву Іжев ського Великодня. В цей день „мерці небезпечні для живих, вони мають велику силу і против них треба різних охоронних заходів.2 Ходження на цвинтар, закопуван ня крашанок до могил, поливання гробів горілкою, заклики до мер твих, відбування гагілок на цвин тарях —• все це відгуки давніх жертв мертвим та зв’язаних із ни ми трапез, які тепер прив’язалися до Страсного четверга, а відбува ються, як каже М. Грушевський, а за ним і ін. учені, теж у двох ін ших днях року, в літній четвер, „коли цвіте жито“ і на Спаса, мо жливо тому, що тоді дозрівають овочі. Бо ж пори року, а теж пори засівання, чи дозрівання поодино ких рослинних родів — це були в житті наших предків ті межові стовпи, що після них укладалося їх життя. Зокрема був важливий час весни, коли природа будиться до нового життя після довгого зи мового сну. Завдання хлібороба є до цеї пори підготовитися, не лиш працею, але й приєднати на свою сторону всі добрі сили природи, а відігнати злі, що їх повно криєть ся в землі, на полі, в лісі, у воді і навіть у хаті, де може пошкоди ти домовик і вкрастися відьма. Ця може зрештою закрастися і до церкви, і то на сам Великдень: коли по виносі плащаниці, люди виходять з церкви, то сторож му сить замикати двері, а сам ста вати на варті, „щоб відьма не взя лася за замок".3 —- Низкою обря дів, що досягали своєї кульміна ційної точки на свято весни, за 2 Михайло Грушевський: „Історія Української Літератури", т. І. ст. 180. 3 О. Воропай: „Звичаї нашого на роду", ст. 399. чаровувано, заворожувано плід ність, врожай, успіхи весняних ро біт. Починаючи з 1. березня від свята Явдохи, коли бабак і ховра шок прокидаються від зимової сплячки і повертаються з вирію ластівки, аж до перших днів літа з початком червня іде ця низка обрядів поряд із весняними робо тами і надає їм своєю обрядовістю чудодійного, понадзмислового ха рактеру. Зливаючись в одне ціле з християнськими звичаями й об рядами вона заступає постаті дав ніх богів і демонологічні христи янськими святими, а магічні акти, релігійними. Напр. колишню дію бога громів Перуна доручає св. Гавриїлові: „Як збереться велика хмара, то архангел Гавриїл сідає на неї, як на коня верхи, і б’є зо лотою різкою — від того грім і блискавка.4 Тут треба згадати про ще один чинник притаманний для весняно го передвеликоднього часу: а са ме те, що він був початком воєн ного сезону, ще в часи перед роз селенням, згодом у княжу добу, та козацьку, а в новітніх часах він є початком мандрівок для заробітку. Сильний відгук цих подій маємо у веснянках, які оспівують мандрів ку козака та тугу дівчини. Тут нам ясно, чому на Великдень, на цвин тарі, або біля церкви співають „мандрівних" веснянок. Вкінці в останні дні перед Вели коднем готуються великодні стра ви, у страсний четвер забивають порося, що піде з хріном на Ве ликодній стіл, у п’ятницю відбу вається обрядове печення пасок, в суботу крашать крашанки та пи шуть писанки. Цей дуже загальний огляд дає деяке уявлення про багатий і складний побут тижнів Великого посту. Ми бачили на прикладах, як глибоко християнська обрядо вість і релігійність сплелися з дав нім, поганським світоглядом. Був час, коли з впровадженням хри стиянства, і доби т. зв. двоєвір’я 4 С. Воропай, там же, стор. 285-6. поганські звичаї весняної пори стояли в різкій протилежності до духа й форми християнського святкування Великого посту, пори аскетизму, каяння у гріхах, мо литви, відречення від усіх земних благ. Бо назустріч цьому ішла ра дість від пробудження природи, прогнання першого морозу, вага першої сійби, і першого саджен ня рослин, вітання птахів і весни, а разом з тим женихання і пару вання молоді, підготова до весіль, чи підйом початку воєнного похо ду. Все це мало характер живий, веселий, збуджений, буйний і еро тичний. Тому боротьба між цими двома напрямками була особливо сильна. Перемога була вкінці за християнською церквою, яка усу нула з передвеликодного часу майже всі елементи свята весни, забав і женихання, впровадивши на їхнє місце суворість Великого посту. Одначе вона не відкинула зовсім давніх обрядів, але переки нула їх частинно на повеликодній тиждень, а частинно включила до самого Великодня (співання вес нянок, обливання водою, що є від гуком колишнього культу води і очищення весняного, та ін.) В за саді з Великодніми Обрядами має мо явище зовсім аналогічне до Різдвяних обрядів; християнське Різдво Христове сприйняло май же повністю сільськогосподар ський круг зимового повороту сонця, коляди й повного року. Так і весняний круг обрядів увій шов у наш Великдень. І сьогодні український Великдень творить прекрасну синтезу цих різних еле ментів; він не є ані виключно цер ковним святом, ані поганським, бо християнська церква вміла мудро поєднати ці суперечності і ство рила одне свято великої радости, свято всіх людей, що його дія від бувається і в церкві і поза нею, віддає у Великий піст пошану Хри стовій мученичій смерті, а на Ве ликдень висловлює радість з Йо го Воскресення, а разом з тим ві тає і відродження божеської при роди старими традиційними фор мами. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1963 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
