Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тихий подвиг Пригадуються мені давні літа, коли я вперше станула до вчительської пра ці на селі. Тоді мені довелося стрінути й пізнати бл. п. Ольгу Яворську, що була підлітком. Між нами була різни ця кількох літ, а в молодому віці це багато значить. Та нас щось набли зило до себе й ми заприязнились на все життя. Молоденька Оля жила тоді з ма тір’ю і братом Богданом у Старому Самборі. Втративши рано свого бать ка, Оля вже в молодому віці прояв ляла риси самостійности й зарадности. При тому її мати, людина великого серця й розуму, вщепила їй цінні жит тєві засади. Тепло їх родинного дому наснажило молоду Олю на все життя. Дівчинка вчилася спершу приватно, а потім у жіночій учительській семі нарії в Перемишлі. Освіта діставалась українкам гірко в цій нібито утракві стичній інституції. Вчительський пер сонал і товаришки-польки об’єднува лись у змаганні, щоб зробити для них науку немилою (на 60 учениць в од ній клясі було тільки 14 українок!). По замахові Січинського на намісника Потоцького шовіністичне наставлення дійшло до свого вершка. Тоді польки заявили, що вони не хочуть учитись дальше з „гайдамачками" і по певних заходах учительські семінарії у Льво ві й Перемишлі розділено на окремі відділи. Хвилювання й пережиті обра зи загартували душу молодої дівчини і в дальшому житті вона ніколи перед труднощами не поступалась. Закінчивши науку в семінарії Оля Яворська вчителювала в українській народній школі в Перемишлі. Перша світова війна завела її через Закар паття до Відня, де стала працювати теж в українській школі. Гостинний дім п-ва Яворських був милим приста новищем для знайомих на чужині. У Відні вдача Олі Яворської збага тилась у новий досвід. Тут вона впер ше увійшла в круг громадської праці, як член Управи Україн. Жін. Союзу. Працюючи в Місії Укр. Червоного Хреста вона вперше зустрілась у пра ці з придніпрянцями. Одне й друге дало їй багато спостережень. Вона зрозуміла суть і атмосферу праці жі ночих організацій і навчилась розу- (Пам’яті Ольги Павловської) міти й шанувати людей іншої менталь но сти. Повернувшись на початку 20-их pp. до Галичини Ольга Яворська стала знов учителювати, як учителька Рід ної Школи. Вкладала багато сил у по зашкільну працю над молоддю, ста вила дитячі вистави й об’їздила з ними околицю. Цю її працю перервало одруження з адвокатом др. Лаврен- тієм Павловським. Молоде подружжя замешкало спер шу в Балигороді, а потім у Старому Самборі, де др. Павлювський відкрив адвокатську канцелярію. Здавалось, що настав час тихого, погідного, ро динного життя, якого так прагнула. Незабаром знайшлась у подружжя донечка Орися й молода мати віддала їй усю свою увагу. Але громадське сумління не дозволило їй спочивати і вона внедовзі уже знайшла кон такт із місцевим жіноцтвом, згурто ваним у Союзі Українок. Та ненадійно впав на цю щасливу сім’ю важкий удар. Від серцевої не дуги помер чоловік і молода вдова зосталась самітньою. Та не заломи лась під вагою втрати, бо перед нею було завдання виховати дочку. Важкі митарства проходила вона в пошуку ванні праці, що її саме тоді, у розгарі економічної кризи нелегко було осяг нути. Коли відкрилась їй робота в кооп. „Українське Народне Мистец тво*4 Ольга Павловська поселилась у Львові з матір’ю й дочкою. Спершу працювала, як бюрова сила й адміністраторка журналу „Нова Ха- та“. Але її фахові дані та замилування до нар. мистецтва так заважили, що внедовзі вона увійшла до Управи ко оперативи. Під час кільканадцяти літ своєї праці вона дала в неї свій вели кий вклад. Вибух II. світової війни потряс спо коєм її родини. Мешкаючи близько головного двірця мала щоденно реві зії в своєму мешканні, що їх польська поліція виконувала дуже дошкульно. Большевицька окупація також далась їй у знаки своїм навантаженням праці та непевністю завтрішнього дня. І то му в 1044 р. прилучилась вона до „ве ликого ісходу“, разом із братом та дорослою вже дочкою. Першим етапом була вбога Австрія, а потім Чехословаччина з її питомим москвофільством. Знав большевицька окупація та загроза репатріяції. Вкінці завдяки акції Міжнар. Червоного Хре ста, заходами діячки Мілени Рудниць- кої переїхала вона разом з іншими українськими родинами до Реґене- бурґу в Німеччині. Десять літ, проведених у Німеччині, це один геройський змаг із долею. Спершу Ольга Павловська увійшла у ряди Об’єднання Українських Жінок, як адміністраторка журналу „Грома дянка". А потім, перейнявши провід організації в 1950 p., звела 8-літню боротьбу з заломанням і байдужістю залишинецької маси, якої вона теж була членом. Але незмінним тактом і добротою своєї вдачі вона вміла пе ребороти всі симптоми заломання. Дрібними й більшими починами вона двигнула організацію на належний рі вень. Згадаймо лиш побудову на вчальних станиць, що були її твором! Історію цих 8 років повинні членки ОУЖ ще опрацювати. Якої це вимагало напруги від немо лодої вже жінки! Щодня з бараків на Мозаху йшла вона у негоду, чи соняш- ний день пів години пішки до трам ваю, щоб у Мюнхені давати лад спра вам ОУЖ. Виїздила до Відділів ОУЖ 10 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1963 Ольга Павловська L ate Olga Paw low ska, p. President of U krainian W omen’s O rganiza tion in Germ any. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
