Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Голод на Україні 1933 р. Труп померлого від голоду на ву лиці Харкова. Hunger in Ukraine — 1933. A corpse on the street in Kharkiw. налів, марксистські критики. Було серед них і кілька добрих письменників, пізніше знищених. Друга кате горія: добрі, але не партійні письменники, або погані, але партійці або комсомольці. Третя категорія: непартійна маса, або ті, кого вже не друкують і вважають ідеологічно чужими. Ми потрапили до третьої категорії. Кость діставав 600 гр. хліба, я і дитина по 200 гр. На приділ давали крупи (пшоно або перлівку-шрап- нель), камсу (дрібна, дуже солона рибка), рідко оселедець, замість цукру іноді видавали повидло (яблука, сливи переварені з патокою) або цукерки- подушечки (карамельки з повидлом усередині). Ці цукерки були дорогі, хоч виглядали препогано: зліплені докупи — їх розрубували зважуючи. Головною їжею був хліб, з домішкою проса, кукурудзи та інших злаків, глевкий, недопечений (тоді він більше важив). Сухарі з хліба були тверді мов камінь. До пайків додавали "навантаження" у вигляді лаврового листу, кориці, чи перцю в зернах (все це було дуже дороге). Давали пляшку олії плюс кілограм лаврового листу. В ці роки найбільш популярними стравами харчів були: вінегрет (салата з буряків, квашеної капусти і картоплі), фаршмак (перемелена на м’ясорубці камса з цибулею і вареною картоплею) та ’’ікра” з синіх баклажанів улітку. Письменники мали їдальню в будинку Блакит ного. Обіди там також поділялися на категорії. Перша мала рагу, гуляш, печеню, борщ з м’ясом і солодке: оладки, блинці або сирники з солодкою підливою. Друга — той же борщ, але менше м’яса і без третьої страви. Третя — борщ без м’яса, пюре або каша з м’ясною підливою або котлеткою, в якій переважав хліб. Ціна обідів усіх категорій була одна кова — 2 крб. 50 коп. Я брала лише два обіди (для нас це було дуже дорого). На базарах за астрономічну ціну можна було ку пити всі дефіцитні товари і продукти. Відповідальні партійці тримали служниць, які спритно спекулюва ли приділами. Біда була з керосином (гасом). Привозили його нерегулярно, але тут допомагали діти. Вони вже знали, що за 10-15 кварталів суне процесія. Попе реду напів-жива конячина з барилом, позаду жива черга з бідонами. Діти повідомляли мамів, черга росла. Нарешті поводир зупинявся і довго трубив у ріжок. Тут збігалося ще більше люду. Тоді прода вець сповіщав: сьогодні талон такий-то. Гасу завжди було менше ніж талонів. Невикористані талони пропадали. В нашому домі багато людей картки на хліб і на гас віддавали Храмцову, а він їм все це відпродував по базарним цінам. В цей час я працювала вчителькою в російській 82-ій школі, на Чернишевській вул. Третина моїх десятилітніх учнів була дітьми партійців, чекістів і відповідальних робітників. Всі ці діти приносили з дому бутерброди: білий хліб з маслом, ковбасою чи сиром. їли ж вони так, щоб іншим було заздрісно. Тому їх нещадно лупцювали, а бутерброди виривали з рук. Доводилося "багатих” під час перерви зами кати в непровітреній клясі, але і там були бійки’ ’’багаті” віднімали їжу в ’’найбагатших”. По закінченні навчання натовп мамів та служ ниць уже чекав біля школи щоб ескортувати свої чада додому, але і при них ’’буржуїв” нещадно били голодні ’’хулігани”. Зима 1932-33 року була для нас убивчою. Опалення серед зими перестало діяти. Все охопив холод і жах. У великій кімнаті замерзала вода. Всі ми перемістилися в кабінет Костя, там поставили груб- ку-буржуйку. Грошей не було — Буревія не друкували. Все ще з’являлися його книжки, але за них давно було заплачено. Нові речі не допускалися до друку. Буревій був небажаним буржуазно-націоналістич ним елементом (Микитенко, Грудина, Хвиля його нещадно лаяли). Готові до друку спогади Муратової-Пясковської, Сабініна, Кропивницького, що їх редагував Буревій, його книга про історію Комедії (з розділом ’’Сміх Гір няка”), тюремні мемуари "Мертві петлі”, комедія- буфонада для Курбаса — все було зупинене й замо рожене. Де-не-де з’являлися статті під псевдонімами: Варвара Жукова, Нахтенборенґ. Весною 33 р. було надруковано його рецензію на ’’Бориса Годунова” в Харківській Опері. Була вона блискуча, лише заго ловок "Народ безмолвствует” (остання ремарка Пушкіна до драми) перевертала все це шкереберть: такого голоду, як на Україні не було за жодного царя. Ми продали друкарську машинку, почали прода вати унікальну бібліотеку Буревія. В цей час, в березні 1933 року, в Костя трапився черговий приступ хвороби. Туберкульоза сідальної кістки в нього була наслідком перебування у Володимирсь- кій в’язниці, ще 1922 року. Температура, втрата свідомости. Друзі день і ніч чергували у його великій кімнаті, боячися що от-от прийде кінець. Одвезли до лікарні, там зробили ще одну операцію і спрямували до Туберкульозного інституту в Одесі. Ми з Поліщуком відряджали ледве живого Буревія і коли потяг рушив, обнялися плачучи, бо вже не надіялися побачити Костя живим. ‘ Найславніший російський тенор Собінов протягом року брав лекції української мови і вимови в нашого москов ського приятеля П. Опанасенка. Знав напам’ять майже всього Шевченка. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
