Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СКІЛЬКИ УКРАЇНЦІВ ДОПОМАГАЛО СВОЇМ БЛИЖНІМ — ЖИДАМ? Скільки розмов було між моїми знайомими, між Ва шими знайомими та й рештою українців на цю тему? Напевно майже кожна з нас чула подібні висловлені жалі. — ’’Пані Любо, знову ця сама історія! Знову стат тя про життя одного жидівського науковця: як це він народився у Польщі, та як це українці його родину знищили...” — ”Ох, пані Світляно, на жаль, ми вічно бачимо цю непослідовність у журналістів, чи радше у їхніх редакторів. Усе добре, що діялось на терені Украї ни, то для них це було або в Польщі, або в Росії. Та якщо визначний українець народився під владою од нієї із цих країн, то його звуть поляком або росіяни ном....” — ” 1 як нам, пані Любо, цю справу поставити від крито? Як домагатися справедливости? Головно, ко ли така логіка пов’язана із ще більшою непослідов ністю: коли на тім самім терені всі організовані зло чини (під не-українською владою!) кожний раз приписувані майже виключно українцям!” — ”Ну, й звичайно, рідко коли редактор поміс тить спростування. Хіба що у маленьких газетах чи журналах. Та майже ніколи у тих, що найважливіші, що мають найбільший вплив на публічну, чи й світо ву опінію.” — ’’Отже, пані Любо, що ж нам робити? Доки ми можемо завжди бути жертвами такого знущання — чи у товаристві, чи у пресі?” — ”Ми бачимо вже деякі спроби викрити одно сторонній підхід у наукових працях. Маємо у Філя- дельфії товариство проти знеславлення нашого іме- ни. Маємо групу "Мідія коалишин”. Та це ще так ма ло, пані Світляно!” — ’’Нам потрібно мати приклади, треба мати плян як і що нам робити. Кожна з нас окремо. Кож ний відділ СУА також.” — ’’Позбираймо думки. Та не чекаймо на інших, щоб за нас зробили. Що буде для цього якась орга нізація, буде якийсь комітет і за нас це полагодить.” — ’’Отже, що ж, наприклад, можемо уже, самі, робити?” — ”От, якби ми так пошукали осіб, що допомага ли жидам (чи євреям — як хто звик, до якого термі ну, що його уживаємо без будьякого бажання при низити). Потрібно точних особистих описів.” — ’’Маєте рацію. Маю знайому, якої батько, гім назійний учитель на Волині, пан І., переховував та го дував по 20-25 жидів, поки їх передавав на наступ ний пункт по дорозі до втечі. За переховання однієї особи німці загрожували розстрілом. А що ж тоді за таке число? Яке ж це велике ризико було для пана І. та його рідні, дітей?” — ’’Звичайно, добре було б, якби самі урятовані могли відкрито про це сказати й подякувати україн цям, правда?” — ’’Одна з наших покійних письменниць, п. І., на магалась такі розповіді позбирати. Та мала приклад: одна урятована жидівська родина сказала своїм українським приятелям тут, в Америці, щоб вимага ли від них чого тільки хочуть, але не публічної, чи на папері подяки...” — ’’Чомусь пані Світляно, така людська вдача, що радше буде приставати із сильним ворогом, як із покривдженим приятелем... Тому саме нам треба збирати факти!” — "Прошу маєте факт. Пані 3. розповідала, що в Галичині, у місті Стрий, при міськім комітеті був українець-адвокат. Він улаштовував контакти між жи дами в ґетті та українцями. Він звернувся до неї, щоб вона прийшла з малою дочкою у призначений час, до даної крамниці, і забрала зі собою дочку жидів ки, (щоб виглядало ніби вона має дві, чи своячку), щоб так урятувати дівчину від загибелі. І пані 3. по годилась зробити це зовсім незнаній жидівці. Вона наражувала тут і себе і всю свою рідню...” — ”Та чи це десь записано? Чи хтось знає про це та й тисячі, чи й мільйони подібних випадків?” — ’’Мабуть мало хто, пані Любо! Замало самі про це говоримо, коли замало нам дякують за нашу по міч. Хоч не йдеться нам тут про подяку та вдячність, тільки про те, щоб не обертати справи в другу сто рону і не робити з нас вічних жертв, кидаючи на нас вину за злочини інших, головно тих чужинців, що прийшли на Україну і знущались над нами і над жи дами.” — "Може місцеві відділи СУА могли б почати та кі банки описів добрих діл?” — ’’Написані описи. Та й може ще й із нотаризо- ваним підписом. Для історії.” — ”Це добра думка, пані Світляно. У це наше бо люче 50-річчя голоду також не будьмо самі невдяч ними. Згадаймо хто допомагав нашим братам пере жити те пекло 1933 р. Може живуть ще такі, що це пе рейшли. Треба й у них розпитати і подякувати, якщо була від когось поміч.” 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
