Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГОРИТЬ МОЄ СЕРЦЕ... Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Та сльози не ринуть потоком буйним, Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люди вжахнулись на сльози мої. ЛЕСЯ УКРАЇНКА СВІТ БАЙДУЖЕ ДИВИВСЯ НА СМЕРТЬ МІЛЬЙОНІВ ІВАННА РОЖАНКОВСЬКА У 1932-33 роках сталінський режим заморив голо дом 7 мільйонів українців. Хоча більшовики вперто заперечували існування голоду, про трагедію україн ського народу писали очевидці і журналісти в європейській і американській пресі. Уряди західніх держав мали відомості про винищування населення України. Ліґа Народів відбула таємне засідання у вересні 1933 р. у справі голоду, в англійськім парля- менті були запити про становище в Україні, у Вашингтоні 73-ій Конгрес схвалив відповідну резолюцію 28-го травня 1934 р. Незважаючи на це, ні західні держави, ні США не здобулися на жадну акцію, не робили заходів, щоби змусити Сталіна від крити можливості допомоги голодуючим. Не було теж моральних санкцій і якраз у 1933 р. США дипломатично визнав СССР, який у 1934 р. став членом Ліґи Народів. Після закінчення 2-ої світової війни відбувся в Нюрнберзі суд над воєнними злочинцями, який покарав нацистів за жидівський голокост. До сьогод ні невтомно вишукують і ставлять під суд винуват ців. Голокост записаний в історії, на різних мовах появилися тисячі томів споминів тих, що вийшли живими з концентраційних таборів. Над винуватими за голод в Україні не було суду, їхні прізвища майже невідомі. Науковці західнього світу, знавці історії східньої Европи, до сьогодні промовчують плянований, штучно викликаний голод, лише пишуть про економічні труднощі і недостатки, пов’язані з примусовою колективізацією та опором села. У п’ятдесятліття голоду позитивним явищем є всебічні намагання українців у вільнім світі збирати документи, спомини, видавати наукові праці, щоби виповнити прогалину в історії і цілком розкрити злочин Москви супроти українського народу. Важ ливо є зібрати всі документи, записати всі акції в Галичині, західній Европі і Америці, бо вони необ хідні для вичерпної історії українського голокосту. Українське жіноцтво в Галичині і на еміґрації включалося до громадських акцій, а також використовувало свої можливості і міжнародні зв’язки для інформації про голод та допомоги голо дуючим. У ’’Жіночій Долі” з дня 15 лютого 1933 р. появи лася вістка, що Українська Національна Рада Жінок у Празі видала відозву до всіх культурних народів світу, "щоб звернули увагу на жахливий стан насе лення на Україні і через міжнародню організацію Червоного Хреста прийшли на допомогу”. Відозву підписала Софія Русова, голова і Харитя Кононенко, секретар. 1-го жовтня 1933 р. У цім самім жіночім журналі появився заклик Союзу Українок у Львові (передрук подаємо окремо). У листопаді 1933 р. Союз Українок Америки створив у Нью Йорку Комітет Негайної Помочі Голо дуючій Україні, який очолила д-р Неоніля Пеле- хович. СУА запросив теж кільканадцять осіб як дорадників та оформив їх як Почесний Комітет. Між прізвищами стрічаємо провідні одиниці тодішньої української громади як Микола Мурашко, Олексан дер Кошиць, Володимир Лотоцький, Лука Мушуга, Роман і Надія Придаткевичі, Михайло Гайворон- ський і інші. Більшість американців, до яких звер нувся Комітет (дев’ять осіб) не відповіли або відмо вилися. Деякі вважали, що акція Комітету має полі тичний, а не гуманітарний характер. Любов Мар- ґолін-Гансен увійшла до Почесного Комітету і актив но співпрацювала, про що свідчить її листування з д-р Пелехович. Популярний тоді письменник Carveth Wells пого дився, щоби його прізвище фігурувало у Почеснім Комітеті, бо сам був очевидцем голоду. Він якраз видав книжву п. н. ’’Kapoot” про свою подорож з Ленінграду до східньої Туреччини. У книжці, між іншим, пише, що у переїзді через Україну і Кавказ бачив спухлих з голоду дітей, які їли траву. Діяльність Комітету йшла у двох напрямках, а саме інформації про голод в Україні з проханням про інтервенцію до американського уряду і установ та збірки фондів на допомогу. Комітет виготовив бро шурку п. н. ’’The Ukrainians accuse thegovernment of Soviet Russia” і ’’меморандум”, які залучено до листів до президента Ф. Рузвелта, його дружини Елінор, американського амбасадора в Москві, Міжнарод- нього Червоного Хреста, Американського Червоно го Хреста, сенаторів і конгресменів стейтів Нью- Йорку і Нью Джерзі, американської преси, церков них достойників різних віровизнань, заграничних консулятів та харитативних організацій. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
