Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"Ж ІНОЧА Д О ЛЯ ”, Коломия, 1 жовтня 1933, ч. 19. ВІСТІ З СОЮЗУ УКРАЇНОК ’’Союз Українок” у Львові звернувся на днях до між- народнього жіноцтва з відозвою в справі положення на Великій Україні. Цю відозву надруковано в формі летючки в чужих мовах та висипається її до міжнародніх і чужоземних жіночих організацій, до жіночої преси та до поодиноких визначних чужинних діячок. До жіноцтва всього культурного світу! ЖІНКИ! В нечуваному горю, яке переживає під цю хви лину український народ на землях т. зв. Української С о ц іа л і с т и ч н о ї Радянської Республіки, ми, Українки Галицької Землі, звертаємося до Вас, Сестри усіх країн, за підтримкою — за допомогою! Україна вимірає від голоду! Це не є легкодушно кинена фраза, ні перебільшення! Не зважаючи на всі намагання більшовицького уряду закрити перед сві том правду, ця правда кричить жахливим голосом крізь усі кордони: в судорогах голодової смерти вється населення плодючих земель України, колиш нього шпихліра Европи! Ось жменька цифрових даних із двох повітів центральної України, з повітів калинівського й козятинського: в селі Заливанщина вигибло остан ньої зими від голоду й виснаження 2000 осіб на за гальне число 3500; в селі Куманівка — 1200 осіб на 3000; в селі Губинці — 800 осіб на 1600; в селі Са- шанськ — 700 на 1500; в містечку Самгородок — 800 на 3000. Факти ці маємо від уроженця тих обшарів; за їх абсолютну достовірність ручить поважане в нашому суспільстві ймення. Тисячі листів з мольбами за допомогу, за рятунок від голодної смерти, що їх одержують наші численні інтелігентні та селянські родини, свідчать ясно про те, що голодує не одна частина суспільства, не один район, а ціле пого ловно населення на всьому широкому просторі Радянської України. Час жнив, що для всякого, де б не жив він, селя нина є порою матеряльної полекші — на Україні є порою голоду та жахливих подій. Вже заздалегідь відділи червоноармійців обсадили лани доспіваючо- го збіжжя; яке призначено перш за все для росій ських промислових центрів, для червоної армії, та для експорту. Спухлим від голоду відбирають останню мірку збіжжя, останню надію. Опірних масово розстрілюють. Тож не диво, що чужинні журналісти, яким, не зважаючи на заборону більшо вицького уряду, вдалося передістатися на навіщену голодовою катастрофою українську територію, стверджують: якщо населення цієї країни не одер жить іззовні видатної підмоги, 75 його відсотків вигине чергової зими від голоду. Не будемо довго зупинятися над причинами страшної катастрофи, яку переживає Україна: вони надто відомі. До цього жахливого стану довела цю країну природних багатств, невідповідальна й страшна в наслідках більшовицька державна госпо дарка. Господарка божевільних експериментів колективізації; господарка рабівницько-кольоні- заційна, що в користь метрополії (Московщини) забирає окупованій країні навіть найпотрібніше до нужденного животіння. М осковсько-більш овицькі окупанти, що поконали (1917-1920) армію молодої Української Народньої Республіки тільки завдяки розкладовій, демагогічній агітації між селянством (обіцюючи йому "землю і волю”), пішли на безпощадне винищування того самого селянства. Чи відомо Вам, що при будові балтійсько-біло морського каналу згинуло понад 200.000 цвіту українського селянства, т. зв. середняків і куркулів? Чи відомо Вам, що на каторжних роботах у концентраційних таборах Соловецьких Островів та інших ’’пекол на землі” на ледяних побережжах північного океану згинуло кількасот тисяч того селянства за ось такі провини, як опір у приступ- ленні до колективу чи неспромогу заплатити держав ний податок? Про українську трудову інтелігенцію нема що й казати! Десятки тисяч її згинуло в льохах Чрезвичайки чи Ґ.П.У., розстріляні без суду під "стєнками”, на каторжних роботах і ін. Дійшло до того, що в останньому році розстріляно видатних більшовиків-українців за те, що вони не досить гаряче захоплювалися методами Москви в нищенні останків автономії У.С.С.Р. (Конар-Палащук, Лап- чинський), а інших доведено до того, що вони покін чили самогубством, як одиноким засобом протесту (пролетарський письменник Хвильовий, співробіт ник Лєніна — комісар освіти Скрипник). Аранжо вано монстр-процеси, на яких морально й фізично стортуровані вчені й діячі мусіли опльовувати самих себе. Великого вченого, одного з найбільших істо риків сучасности, проф. М. Грушевського заслано в Москву де він, живучи в злиднях у сутеренах, захворів цинґою й осліп! Все це діється серед мовчанки цивілізованого світу. Щойно в останніх часах помітно в христіян- ських колах деяких європейських країн відрух про тесту й бажання помогти. Відповідальні чинники держав — мовчать. Сховавши в теку недавно заклю- чені з більшовиками ’’пакти неаґресії” чи торговельні договори (яких предметом є м. ін. те саме кріваве збіжжя України) прижмурюють очі на ’’внутрішні справи” ’’заприязненої держави”, мовчать льояльно, чекаючи кінця більшовицького експерименту. Ви значний французький політик, провідник великої партії, об’їздить Радянські Країни, оглядає здвигнені жертвою нечуваних терпінь державні установи, приготовані на показ зразкові колгоспи і т. ін. і впевнює публічну опінію своєї Нації, що її "впровад жено в блуд”, та що все йде якнайкраще в цьому найліпшому зі світів...” 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
