Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій XXXV РІК ВИДАННЯ ЖОВТЕНЬ 1983 СФУЖО ЗАПОЧАТКОВУЄ ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЧОГО РУХУ На передодні IV Світового Конґресу Вільних Українців, Екзекутива Світової Федерації Україн ських Жіночих Організацій відбуде наради Управи, в днях 28-го і 29-го листопада 1983 р. в Торонто, Кана да. У нарадах Управи візьмуть участь члени Екзеку- тиви, Управи, Референтки і представниці Складових Організацій СФУЖО з різних країн. Початок ділових нарад заплянований на 9-ту год. рано, в понеділок, 28 листопада 1983 р. В полудень, на пошану жертв трагічного голоду в Україні 1932-33 роках, запланованого і переведеного московсько-большевицьким окупантом, буде виго лошена доповідь в часі голодного обіду. Пополуднева програма призначена 100-річчю Українського Жіночого Руху, в рамках якої буде до повідь, висвітлення прозірок історичних постатей і діяльности організованого жіноцтва з коментарем та панеля молодих жінок на тему: "Сучасність і візія майбутнього”. Увечорі, того ж дня, буде святкова вечеря, в програмі якої буде доповідь, монтаж і мистецький виступ. У вівторок, 29-го листопада 1983 р. продовжува тимуться ділові наради Управи. Точніша програма й інформації про наради й імпрези СФУЖО будуть своєчасно подані в україн ській пресі. Екзекутива СФУЖО запрошує українські органі зації і громадянство до численної участи в усіх імпрезах. НА СМЕРТЬ ВИЗНАЧНОЇ УКРАЇНКИ — МАРІЇ ПАСТЕРНАК Все перетвориться в попіл, В хвилі Першооснови, Лише навік не вмирущі Зерна Любови... (Олесь Бердник) — ”Я умираю... Все обернеться в спомин...” з трудом шептали уста. Її погаслі, колись такі блискучі, блакитні очі глянули на нас наче з далекої далини. — ’’Колись ми близько жили, приязно....” знов шептали мертво посинілі уста — "тепер я на стежці позасвітній...” Стогін перехопив мову, спазми болю корчили лице.... Увій шла мед-сестра. Ще так недавно, два-три дні. А тепер оце спокійно-ти- хо спочиває в домовині пані Марія Пастернак. Немає тут біля труни ні чоловіка, славного археолога, ні дитини, ні се стри, ні брата. Нікого з роду, з родини. Невеликий тільки гурт давніх приятельок з управи Дому І. Франка і тих, що високо цінили Марію Пастернак, непересічну жінку, велику людину в усіх ситуаціях нелегкого життя, бурхливих подій. Маєстат смерти шепче молитви, дописує останню сторінку книги Її земної мандрівки. І друзі шепчуть молитви, пере глядають сторінки великої книги, що з роками споловіють, зітре їх час. — Ні, ні! ’’навік невмирущі зерна Любови”.! Оті "зерна” потіхи, заохоти, піддержки в дискусіях, зустрічах, телефо нічних розмовах, навіть у час довгої її недуги. Ці зерна не пропали, а зродили тривалі діла в праці шкільній, в ми стецьких імпрезах усякого рода, в театральних починах, у журналістиці, в громадській діяльності. Навіть у студіях україністики в Оттавському, Торонтонському університеті. І помагала усім не тільки словом, але й своїми рецензіями, оглядами, окремими статтями в пресі, в журналах. Сама ж бо знаменито писала ще в Україні ще в 1932 р. про хоре ографію, як згадує про це Лідія Бурачинська: "її статті поя влялись у журналах і часописах і знайомили читачів з цією галуззю мистецтва. У нарисах ’’Душа і танок”, ”На службі Терпсихори”, "Давня і сучасна пантоміма” відкривався но вий погляд на цей складний шлях спроб і шукань, яким ішов тоді мистецький танок. З послідовністю ентузіяста продов жувала це діло й на еміграції." (Марія Пастернакова, Україн ська ж інка в хореографії”, ст. 20.). З цієї ділянки мистецтва залишила вона в нашій куль турній скарбниці унікальну студію про українське модерне мистецтво танку, висвітлювала українські елементи, що їх вносять у світове мистецтво наші мистці танку. Без сумніву українська наука завдячує їй капітальну працю Ярослава Пастернака "Археологія України”, вона бо в дуже тяжких обставинах дала своєму чоловікові моральну піддержку і повну допомогу. Майже до кінця життя в домі Івана Ф ран ка несла духову поживу людям, своїми гутірками з нагоди релігійних і національних свят, з нагоди фільмів, виїздів, прогулянок і т.п., вела хроніку Дому, заповняючи журналик своїми завжди цікавими статтями. Її духовість відзначалась особливою прикметою, в кож ній бо проблемі, в кожній тяжкій справі уміла побачити щось ясного, відкрити промінь надії, показати дорогу роз в’язки і нові обрії. Незвичайну цю прикмету духа Марії Пас тернак відчували і близькі приятелі і дальші знайомі і висо ко цінили її благородний вплив. Тож і справді всі "зерна” її гарного життя, залишаться "навік невмирущі”. Олександра Ю. Копач 20 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top