Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Голод на Україні 1933 р. Труп померлого від голоду на ву лиці Харкова. Hunger in Ukraine — 1933. A corpse on the street in Kharkiw. налів, марксистські критики. Було серед них і кілька добрих письменників, пізніше знищених. Друга кате горія: добрі, але не партійні письменники, або погані, але партійці або комсомольці. Третя категорія: непартійна маса, або ті, кого вже не друкують і вважають ідеологічно чужими. Ми потрапили до третьої категорії. Кость діставав 600 гр. хліба, я і дитина по 200 гр. На приділ давали крупи (пшоно або перлівку-шрап- нель), камсу (дрібна, дуже солона рибка), рідко оселедець, замість цукру іноді видавали повидло (яблука, сливи переварені з патокою) або цукерки- подушечки (карамельки з повидлом усередині). Ці цукерки були дорогі, хоч виглядали препогано: зліплені докупи — їх розрубували зважуючи. Головною їжею був хліб, з домішкою проса, кукурудзи та інших злаків, глевкий, недопечений (тоді він більше важив). Сухарі з хліба були тверді мов камінь. До пайків додавали "навантаження" у вигляді лаврового листу, кориці, чи перцю в зернах (все це було дуже дороге). Давали пляшку олії плюс кілограм лаврового листу. В ці роки найбільш популярними стравами харчів були: вінегрет (салата з буряків, квашеної капусти і картоплі), фаршмак (перемелена на м’ясорубці камса з цибулею і вареною картоплею) та ’’ікра” з синіх баклажанів улітку. Письменники мали їдальню в будинку Блакит ного. Обіди там також поділялися на категорії. Перша мала рагу, гуляш, печеню, борщ з м’ясом і солодке: оладки, блинці або сирники з солодкою підливою. Друга — той же борщ, але менше м’яса і без третьої страви. Третя — борщ без м’яса, пюре або каша з м’ясною підливою або котлеткою, в якій переважав хліб. Ціна обідів усіх категорій була одна кова — 2 крб. 50 коп. Я брала лише два обіди (для нас це було дуже дорого). На базарах за астрономічну ціну можна було ку пити всі дефіцитні товари і продукти. Відповідальні партійці тримали служниць, які спритно спекулюва ли приділами. Біда була з керосином (гасом). Привозили його нерегулярно, але тут допомагали діти. Вони вже знали, що за 10-15 кварталів суне процесія. Попе реду напів-жива конячина з барилом, позаду жива черга з бідонами. Діти повідомляли мамів, черга росла. Нарешті поводир зупинявся і довго трубив у ріжок. Тут збігалося ще більше люду. Тоді прода вець сповіщав: сьогодні талон такий-то. Гасу завжди було менше ніж талонів. Невикористані талони пропадали. В нашому домі багато людей картки на хліб і на гас віддавали Храмцову, а він їм все це відпродував по базарним цінам. В цей час я працювала вчителькою в російській 82-ій школі, на Чернишевській вул. Третина моїх десятилітніх учнів була дітьми партійців, чекістів і відповідальних робітників. Всі ці діти приносили з дому бутерброди: білий хліб з маслом, ковбасою чи сиром. їли ж вони так, щоб іншим було заздрісно. Тому їх нещадно лупцювали, а бутерброди виривали з рук. Доводилося "багатих” під час перерви зами кати в непровітреній клясі, але і там були бійки’ ’’багаті” віднімали їжу в ’’найбагатших”. По закінченні навчання натовп мамів та служ ниць уже чекав біля школи щоб ескортувати свої чада додому, але і при них ’’буржуїв” нещадно били голодні ’’хулігани”. Зима 1932-33 року була для нас убивчою. Опалення серед зими перестало діяти. Все охопив холод і жах. У великій кімнаті замерзала вода. Всі ми перемістилися в кабінет Костя, там поставили груб- ку-буржуйку. Грошей не було — Буревія не друкували. Все ще з’являлися його книжки, але за них давно було заплачено. Нові речі не допускалися до друку. Буревій був небажаним буржуазно-націоналістич ним елементом (Микитенко, Грудина, Хвиля його нещадно лаяли). Готові до друку спогади Муратової-Пясковської, Сабініна, Кропивницького, що їх редагував Буревій, його книга про історію Комедії (з розділом ’’Сміх Гір няка”), тюремні мемуари "Мертві петлі”, комедія- буфонада для Курбаса — все було зупинене й замо рожене. Де-не-де з’являлися статті під псевдонімами: Варвара Жукова, Нахтенборенґ. Весною 33 р. було надруковано його рецензію на ’’Бориса Годунова” в Харківській Опері. Була вона блискуча, лише заго ловок "Народ безмолвствует” (остання ремарка Пушкіна до драми) перевертала все це шкереберть: такого голоду, як на Україні не було за жодного царя. Ми продали друкарську машинку, почали прода вати унікальну бібліотеку Буревія. В цей час, в березні 1933 року, в Костя трапився черговий приступ хвороби. Туберкульоза сідальної кістки в нього була наслідком перебування у Володимирсь- кій в’язниці, ще 1922 року. Температура, втрата свідомости. Друзі день і ніч чергували у його великій кімнаті, боячися що от-от прийде кінець. Одвезли до лікарні, там зробили ще одну операцію і спрямували до Туберкульозного інституту в Одесі. Ми з Поліщуком відряджали ледве живого Буревія і коли потяг рушив, обнялися плачучи, бо вже не надіялися побачити Костя живим. ‘ Найславніший російський тенор Собінов протягом року брав лекції української мови і вимови в нашого москов ського приятеля П. Опанасенка. Знав напам’ять майже всього Шевченка. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
