Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій XXXV РІК ВИДАННЯ ЖОВТЕНЬ 1983 СФУЖО ЗАПОЧАТКОВУЄ ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЧОГО РУХУ На передодні IV Світового Конґресу Вільних Українців, Екзекутива Світової Федерації Україн ських Жіночих Організацій відбуде наради Управи, в днях 28-го і 29-го листопада 1983 р. в Торонто, Кана да. У нарадах Управи візьмуть участь члени Екзеку- тиви, Управи, Референтки і представниці Складових Організацій СФУЖО з різних країн. Початок ділових нарад заплянований на 9-ту год. рано, в понеділок, 28 листопада 1983 р. В полудень, на пошану жертв трагічного голоду в Україні 1932-33 роках, запланованого і переведеного московсько-большевицьким окупантом, буде виго лошена доповідь в часі голодного обіду. Пополуднева програма призначена 100-річчю Українського Жіночого Руху, в рамках якої буде до повідь, висвітлення прозірок історичних постатей і діяльности організованого жіноцтва з коментарем та панеля молодих жінок на тему: "Сучасність і візія майбутнього”. Увечорі, того ж дня, буде святкова вечеря, в програмі якої буде доповідь, монтаж і мистецький виступ. У вівторок, 29-го листопада 1983 р. продовжува тимуться ділові наради Управи. Точніша програма й інформації про наради й імпрези СФУЖО будуть своєчасно подані в україн ській пресі. Екзекутива СФУЖО запрошує українські органі зації і громадянство до численної участи в усіх імпрезах. НА СМЕРТЬ ВИЗНАЧНОЇ УКРАЇНКИ — МАРІЇ ПАСТЕРНАК Все перетвориться в попіл, В хвилі Першооснови, Лише навік не вмирущі Зерна Любови... (Олесь Бердник) — ”Я умираю... Все обернеться в спомин...” з трудом шептали уста. Її погаслі, колись такі блискучі, блакитні очі глянули на нас наче з далекої далини. — ’’Колись ми близько жили, приязно....” знов шептали мертво посинілі уста — "тепер я на стежці позасвітній...” Стогін перехопив мову, спазми болю корчили лице.... Увій шла мед-сестра. Ще так недавно, два-три дні. А тепер оце спокійно-ти- хо спочиває в домовині пані Марія Пастернак. Немає тут біля труни ні чоловіка, славного археолога, ні дитини, ні се стри, ні брата. Нікого з роду, з родини. Невеликий тільки гурт давніх приятельок з управи Дому І. Франка і тих, що високо цінили Марію Пастернак, непересічну жінку, велику людину в усіх ситуаціях нелегкого життя, бурхливих подій. Маєстат смерти шепче молитви, дописує останню сторінку книги Її земної мандрівки. І друзі шепчуть молитви, пере глядають сторінки великої книги, що з роками споловіють, зітре їх час. — Ні, ні! ’’навік невмирущі зерна Любови”.! Оті "зерна” потіхи, заохоти, піддержки в дискусіях, зустрічах, телефо нічних розмовах, навіть у час довгої її недуги. Ці зерна не пропали, а зродили тривалі діла в праці шкільній, в ми стецьких імпрезах усякого рода, в театральних починах, у журналістиці, в громадській діяльності. Навіть у студіях україністики в Оттавському, Торонтонському університеті. І помагала усім не тільки словом, але й своїми рецензіями, оглядами, окремими статтями в пресі, в журналах. Сама ж бо знаменито писала ще в Україні ще в 1932 р. про хоре ографію, як згадує про це Лідія Бурачинська: "її статті поя влялись у журналах і часописах і знайомили читачів з цією галуззю мистецтва. У нарисах ’’Душа і танок”, ”На службі Терпсихори”, "Давня і сучасна пантоміма” відкривався но вий погляд на цей складний шлях спроб і шукань, яким ішов тоді мистецький танок. З послідовністю ентузіяста продов жувала це діло й на еміграції." (Марія Пастернакова, Україн ська ж інка в хореографії”, ст. 20.). З цієї ділянки мистецтва залишила вона в нашій куль турній скарбниці унікальну студію про українське модерне мистецтво танку, висвітлювала українські елементи, що їх вносять у світове мистецтво наші мистці танку. Без сумніву українська наука завдячує їй капітальну працю Ярослава Пастернака "Археологія України”, вона бо в дуже тяжких обставинах дала своєму чоловікові моральну піддержку і повну допомогу. Майже до кінця життя в домі Івана Ф ран ка несла духову поживу людям, своїми гутірками з нагоди релігійних і національних свят, з нагоди фільмів, виїздів, прогулянок і т.п., вела хроніку Дому, заповняючи журналик своїми завжди цікавими статтями. Її духовість відзначалась особливою прикметою, в кож ній бо проблемі, в кожній тяжкій справі уміла побачити щось ясного, відкрити промінь надії, показати дорогу роз в’язки і нові обрії. Незвичайну цю прикмету духа Марії Пас тернак відчували і близькі приятелі і дальші знайомі і висо ко цінили її благородний вплив. Тож і справді всі "зерна” її гарного життя, залишаться "навік невмирущі”. Олександра Ю. Копач 20 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
