Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Степанів —- в однострою О. S tep an iv in m ilita ry u n ifo rm — freed o m fig h te r 1914 w ar на. Ця чота вперше виступила на Січсво-Сокільсь'ком'у Здвизі, що відбувся 28 червня 1914 року у Львові, на якому звертала на себе загальну увагу. Навіть саме тво рення чоти не відбулося без „але'1. Були дві організаційні клітини: УСС 1, де належали студенти, та УСС 2 при львівській „Січі“. Як раз УСС 1 не бажав собі мати в себе жіночу чоту, мотивуючи тим, що вони школять старшин, а дів чатам не бути ж старшинами. Аж УСС 2 погодилися на створення при них жіночої чоти. Не тільки серед суспільності!, але й у самому проводі УСС-ів ма ли дівчата своїх прихильників та противників. Скоро після Здвигу, в серпні, 1914 p., вибухла війна і Головна Стрілецька Рада (д-р Старосоль- ський) видала заклик ставитися до зброї. Це був час вакацій і не всім удалося прибути до Львова, де при вул. Коперника відбувалася реєстрація добровольців. — Коли мені вдалося туди при бути, — розказує пані Ганна --- то застала я вже там Степанівну, яка провадила записи до УСС-ів, бо була кошовим писарем. Як по бачила мене в однострою і з на- плечником, кликнула жартом: ^Га разд, Гандзю, чи може вже моска лі у вас?“ — „Ще немає, -— відпо відаю, — але моє місце тепер тут. Чи є якась робота?" Коли опісля я мала дижур при вході, почула, як якийсь доброво лець, виходячи після запису, го ворив сам до себе: ,,От, бабське військо “. При кінці серпня ми відбували вправи в сотні І. Чмоли. Коли сот ня верталася в мури міста Львова, в першому ряді посередині йшли ми обі із Степанівною. Але коли два дні пізніше сиділи ми у вагоні разом із другими стрільцями та мали їхати до Стрия -—- комендант транспорту побачив Степанівну і казав їй висісти. Мене він не за примітив, але те саме зустріло мене потім у Стрию. Степанівна таки добилася того, що її разом із групою д-ра Старосольського відправили до постою УСС Стра- бичів-Горонда на Закарпатті. Із Степанівною зустрілися ми аж у лютому 1915 року. Вона ма ла вже за собою бій з москалями на Маківці й була вже іменована хорунжим. При кінці квітня ми вирушили на фронт до Болехова. Сотня дістала наказ вирушити на становища до Лисович, де Степа нівна з великою групою дісталася в московський полон. Мене тоді вислали до Болехова з частиною сотні по дротяні перешкоди, що врятувало мене від московського полону. Помандрувала тоді Олена з гру пою етапами аж до Ташкенту. До рога вела через Україну і вістка про українську жінку-старшину розійшла по селах і містечках. У Ташкенті вела вона культурно- освітню роботу серед полонених та місцевих українців. Поверну лася до стрілецького Коша в Пі сочній у 1917 році через Фінлян дію, Швецію і Німеччину. Писали про неї норвезькі й шведські ча сописи. Степанівна тоді залишила позірно військо і продовжувала студії на Львівському університе ті. Зближалося 1 листопада 1918 і вона брала активну участь у під готовці до тих подій. Як четар УГА разом із Золочівською Бри гадою- пройшла шлях до Кам’янця Подільського, де була референтом преси в міністерстві закордонних справ УНР. Тут ми знову стріну лися, бо я працювала в харчовому відділі команди етапу УГА. — Доля пхнула мене на Укра їну. Повернувшися в 1922 p., я зустріла її знову. Була вже одру жена з д-ром Романом Дашкеви- чем, сама теж закінчила студії у Олена Степанів-Дашкевич та Ганна Дмитерко-Ратич із чоловіком Василем Ра- тичем. Стоять сини Ратичів (від л ів а ): Ростислав, Любомир, Володар (пропав під Бродами) й Олег (похресник Олени Степанів-Дашкевич). Знимка з 1943 р. О. S tep an iv (le ft) w ith D m y terk o -R aty ch fam ily (1943) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973. 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
