Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
лицем до мами, що стояла за лаш тунками, й запитала: — Мамцю, а далі як? Підкажи мені! Мама підказала, Ніна поверну лась лицем до публіки і вже без помилок промовила ввесь віршик. Публіка вітала Ніну щирими опле сками, більш ніж навіть тих дітей, що не помилилися... Отож, і тепер Ніна вийшла впе ред, стала струнко й почала: — Українка я маленька, Українці батько й ненька... — О, вона українка! — Сказав Джо. — Добре! Спробуємо з цьо го боку. Ану, що ми маємо в те лефонній книжці українського? Задзвонили перш до україн ського банку, що в середу був замкнений, тоді до української книгарні, де Шевчуків, на жаль, не знали, а тоді до української церкви. Свяшеник сказав, що в його парафії Шевчуки є, але у них немає донечки Ніни. Проте, він дав телефон ще двох українських цер- Було вже пізненько'. Тато, ма ма, Петрусь і Марійка вже за снули. Час і звірятам йти наніч до своїх ліжечок: песикові — в будку, гу сочці — в повітку, а котикові на Петрусеве ліжечко, так щоб мама не побачила. -— • Я щось не хочу спати, промовила качка. — І мені не спиться. Чую носом небезпеку. Посиджу іще, може я- кого злодія перелякаю. — А я носом мишу чую, — муркнув кіт. — Поки не зловлю, не піду до хати. До того ж, я го лодний. -— Ти завжди голодний, тільки й робиш, що кричиш ,,Мало! Ма ло!" — Бо ти. в мене перед самим носом маю їж у крадеш, ще й хво стом виляєш, ніби нічого не стало ся! — Ну, Мурку, не сердься. От зловиш мишу, то й наїсися. А я мишей не їм, то через те мусиш мені часом своєї пайки вділити. Ми ж свої, вже три роки разом живемо! ков і порадив спитатися там. І от, нарешті, до телефону покликали Ніну. — Це ти, бабусю? •— Спитала Ніна. Вона думала, що тільки ба буся може до неї говорити через телефон. — Ні, дитинко, це Отець Юрій. Чи ти мене пригадуєш? Ти до ме не завжди в неділю по службі під ходиш хрест поцілувати. То це я. Пригадуєш? — Так, — зраділа Ніна. — А мама у вас? -— Ні, дитинко, але я зараз же до неї задзвоню, і ми по тебе при їдемо. Ти не плач і чекай на нас, — добре? — А мама мене не буде лаяти? -— Зовсім н е б у д е ! В'Оіна б у д е дуже щаслива, що ти жива і здо рова. Отже, чекай на нас! Через годину Ніна була вже вдома. Ведмедик і ляля вже давно прокинулись і плакали за своєю господинею. І вже якраз пора йти назустріч татові. -— Але мені щось неприємно пахне! Я б сказав, просто таки смердить. Так як тоді, коли я грів ся коло електричної печі й обпа лив хвоста. — Справді, з хати чути якийсь дим. Може то господиня шось ва рить? — Для варення запізно. Вже всі СПЛЯТЬ. — А я все-таки подивлюсь у ку хню — може що в печі забули, сказала качка. За хвилю вона ви летіла з хати так швидко, наче її хто звідти викинув. •— Ой, біда! В печі нічого не ма, але горять завіси на вікнах і шмварчать квіти у вазонах! -— Це пожежа! — Вирішив пес. — Я знаю. Я вже таке бачив. Я мушу вити на сполох. -— А я що робитиму ? -— Спита ла качка. -—• Може піду махати крилами, що погасити вогонь? ■—- Ні, ти біжи до сусідів. Кричи під вікнами, щоб вони побудили ся. А ти, Мурку, йди мерщій на ших господарів будити! — Я вже ходив, хоч і дим за ступив дорогу. Але господиня за чинила двері на другий поверх, щоб я не пішов до Петруся сіпати! — То лізь на дерево, а звідти у вікно. — Я б о ю с ь ! Я в п а д у з д е р е в а ! М еіні в о г о н ь х в о с т а о б с м а л и т ь . — Велике діло твій хвіст! - - Сказала качка. — Зараз же лізь на дерево! — Не можу! Боюсь! Я втечу! -— От я тебе втечу! •— Крик нула качка й так дзьобнула кота, що він одразу видряпався на де рево, проліз у відхилене вікно і дряпнув господиню в руку. — Що це таке? -— Скрикнула господиня. -— Це ти, Мурку? Ану, марш ізвідси! Але що це за страш ний дим?! У нас пожежа! Тату, діти, швидше вставайте! За хвилю вся сім’я вже була на дворі, а до будинку якраз під’їха ло пожежне авто, що його викли кали сусіди. Пожежу швидко по гасили, і всі були раді, що лиши лись живими й здоровими. — А все це наш любий Мурчик, що не побоявся вогню, прибіг на гору і нас побудив! — А також ваш песик і качка, що розбудили нас і покликали на допомогу. Це справжні герої! Звірята дивились один на одно го і задоволено посміхалися, так як звірята вміють, коли на них ди витесь дитячими очима. Вони бу ли задоволені своєю відвагою, і ніхто не згадував про те, як Мур- ко боявся лізти на дерево. Г. Ч. ЯК ЗВІРЯТА ВРЯТУВАЛИ ХАТУ НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973 82 ВІДДІЛ СУА В БРОНКСІ видав довгограйну платівку „П ослухайте, д іт и 44 з віршами, піснями й казками українських авторів — Ціна 5 дол. — Поштова пересилка 50 ц. Замовляти: Mrs. Ivanna Klym 2082 Vyse Ave. Bronx, N. Y. 10460 Чи Ваша дитина користає з укра їнської світлички, що її у Вашій місцевості ведуть Відділи СУА? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
