Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXX ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973 Ч. 7 ІРИНА СТАСІВ ЧУМАЦЬКИЙ ВІЗ Гей, та їхали чумаки в Крим по сіль, Гей, забули чумаки в Криму воза. Зажурився віз, на березі сів, Високі колеса Чорне море морозить. Зажурився віз: — Хто ж мене повезе? Гей, рипіли б у мене колеса. Цоб — цабе, цоб — цабе, цоб — цабе Сниться возові пісня над плесами. Зажурився віз, на березі сів. Високі колеса Чорне море морозить. Гей, та їхали чумаки в Крим по сіль, Гей, забули чумаки в Криму воза. І ночами випливає на небо Чумацький віз, видивляє очі, видивляє очі — чи не йдуть хазяї? Забарилися, чи запилися, чи просто забули про свого воза? Як виїде сонце ца колісниці зорі, ховається віз на березі моря. Чумаки, чумаки, у степу, в ковилі погубилось слідів ваших видиво. І неначе кроти бездоріжжям, сліпі ми до моря по сіль свою диблемо. Чумаки, чумаки, все несем у руках — тільки ж скільки у жмені надії? а по ваших слідах, по забутих слідах чи до моря ми дійдемо . . . Там із моря, із Чорного моря випливає щоночі на небо віз і чекає ранку: А ну ж колись зломиться колісниця царська і йому доведеться вивезти на собі сонце. Український календар, Варшава, 1968. Укр. Суспільно-Культурне Товариство, Л ІТ О-ЛІТЕЧКО Для багатьох мешканців міст два літні місяці липень- серпень в’яжуться із тугою-стремлінням до спокійного відпочинку, нерухомого існування під проміннями сонця. Нерухоме — це не значить безчинне, можна ж бо в неру хомій медитації вбирати в себе фізично й психічно сили, наснагу до дальшого активного, чи навіть творчого, життя. Але ж не всі і не завжди тужать за таким відпочин ком. Навпаки, на ці місяці плянуємо сповнення різних задушевних мрій-туги, ностальгії. Туги за пригодою, ман дрівкою, відвідинами незнаних країн, огляданням див природи, залишків давніх культур, а навіть відвідин кра їни нашої молодости чи нашого походження, або таких сторін, що нам цю країну пригадують. Чи ж не шукаємо в Гантері зарисів Карпат, чи не чуємо пошуму Лімниці? Дехто почуття туги, ностальгії відкидає, вважає її проявом слабости. Треба ж бо ходити твердо по землі й жити теперішнім часом. Але ж чи не туга водила Марка Польо світами, чи не вона привела Колюмба до Америки, а сьогодні каже людині летіти на Місяць? Це ж вона каже людині відкривати, розривати землю у пошуках слідів давньої культури, або давнього життя-веґетації? Перед людиною завжди питання: „куди ж воно ділось, звідкіля взялось?“ Дослідником минувшини, істориком була проф. На талія Полонська-Василенко, яка померла 8 червня ц. р. Про неї пише в нинішньому числі її колишня студентка д-р Наталія Пазуняк. У погожий, липневий день зустрілися ми в Гантері з Ганною Дмитерко-Ратич. У розмові вийшло, що це якраз 11 липня — десята річниця смерти Олени Степанів-Даш- кевич, боєвої товаришки Ганни Дмитерко, якій, до речі, цього року сповнилося 80 літ. їм обом присвячене інтерв’ю у цьому числі. Про силу ностальгії, яка довела до схрещення долі людей із різних країн у Бразилії пише Наталка Герець у правдивій розповіді „За колом долІ“. Не без туги, очікування, надії вірш Ірини Стасів-Ка- линець „Чумацький віз“. Нам тут відомі вірші її чоловіка Ігоря Калинця. її вірші для дітей та молоді друкувалися в різних журналах в Україні. Ірина Стасів-Калинець після закінчення Львівського університету була викладачем української мови у львів ському Політехнічному Інституті. Обоє з чоловіком вклю чилися в оборону Валентина Мороза. Обоє засуджені, розлучені із собою та маленькою донечкою. Ірину Стасів засудили в 1972 році на п’ять літ тюрми і три роки за слання. Все те в обороні рідної мови, рідної культури. Мови і культури, які можемо свобідно плекати на цій вільній землі, де живемо. Можемо... НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1973. 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
