Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наша обкладинка „Меандровий орнамент на виробах із Мізинської стоянки — найдавніший не тільки на території України, а й у всьому світі. Він з’явився на кілька тисячеліть раніше, ніж у Стародавній Греції, де, як видно, меандр був до сить поширений і довго вважався за найдавніший". З приводу значення меандру існує багато різних думок. Припускають, що релігійний світогляд первісної лю дини був графічно зображений меан- дром-безконечником, який символізу вав важку дорогу — лябіринт, якою люди переходили з цього світу до І з л и с т ів д о р е д а к ц ії „НАШЕ ЖИТТЯ“ — ВСЕ ДУЖЕ РАДО ПРИЙНЯТЕ Читала я в березневому числі „На шого Життя“ листа пані Аськи Ти- шинської, в якому вона Вас трохи „сварить44. Хочу Вам від себе сказати, що в мене „Наше Життя“ все дуже радо прийняте — чи спізнене воно чи ні, чи на білім папері чи на жовтім. Подивляю усіх пань, які затруднені в редакції, що так багато роблять. вирію-раю. Можна думати, що ме андр, як більшість орнаментів, окрім їхнього декоративного характеру, ча сто поєднувався з певним містичним значенням і був пов’язаний із різними ритуальними дійствами. Меандр перейшов також на інші предмети і матеріяли. В дещо змо- дернізованому виді, у формі т. зв. безконечника, меандр був примінений в орнаментиці писанки. Вкінці меандр знайшов також до рогу на тканину: доказом цього є надзвичайно оригінальна вишивка по- луботчишиної сорочки. Мало між нами людей, що так багато із себе дають. Щиро здоровлю Люба Цегельсьт-Гейнеман Щ иро дякуємо за піддержку. Вона, дійсно, нам інколи дуже потрібна. Буває, що почуваюся, як подушка на ш п ильки ... Хто минає — той і вко- лить. . . Редакторка „Нашого Життя“ у своєму і співробітниць імені У наші часи фотографіка стала та ким популярним зайняттям, ми так привикли, що всі завжди й усе фото графують, що не приходить нам на думку призадумуватись над тим, скільки нового вніс цей винахід у життя особисте та суспільне, у науку й мистецтво. Вніс хоч би через те, що дає він можливість зберегти на плівці події, картини й особи, які дав но вже не існують, або віддалені від нас тисячами миль. Разом із тим фо тографіка перестала бути ремеслом, якого завданням є об’єктивний запис. Постало нове мистецтво фотографіки, яке має різні стилі та напрями. Хто знімає, може передати у знімці не тільки те, що він бачить, але теж, як він бачить. Ця тема завелика, щоб її заторкнути в нашій короткій нотатці. Поміж довоєнними галицькими май- страми-фотографами відоме було прі звище Олександра Пежанського. Цей архітект залишив по собі не тільки проектовані й будовані ним церкви, будівлі, але теж велику збірку зні мок, які він не тільки фотографував, але сам викликував, надаючи їм ви сокої кляси мистецьке оформлення. Брав він участь у виставках і одер жував нагороди за свої знімки. Але не тільки фотографіка була полем його зацікавлення. У часах, ко ли звукозаписувач (тейпрікордер) існував хіба у світі фантазії, він при дбав різні апарати, на яких увіковіч- нив, наприклад, промову Митрополи та Андрея Шептицького, слів Соломії Крушельницької, стрілецькі пісні у виконанні їх творців і виконавців, як Романа й Юліяна Купчинських, Лева Лепкого, Михайла Гайворонського та інших. Минулого року вліті у Гантері, в мотелі „Ксеня“, була виставка знімок інж. О. Пежанського. Поміж ними були теж високої мистецької і доку ментарної вартости етнографічні знім ки, де можна було бачити неіснуючі вже строї, хати, побут наших селян. Сьогодні на обкладинці знімка О. Пе жанського „Бойкиня зі Славська“. Ця гарна з розумним поглядом і милою усмішкою жінка — наче уосіблення літа. Працює вона при сінокосах на горбоватій сіножаті, куди ніяка ме ханічна косярка не змогла б дібра тися. Разом із нею всміхається до нас наша країна. Ми наче б чуємо запах свіжого сіна і цокотання свер- щиків у травах. Це привіт для нас від наших гір.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
