Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
були такими і є” — той керується почуваннями, які наросли у ході польського проти-українського ім- періялізму, а не хоче визнати фактів, що їх ніщо не перекреслює. Недавно приїхав до Нью-Йорку на запрошення Наукового Товариства ім. Шевченка мо лодий український учений, доцент української літе ратури в Ягайлонському університеті у Кракові, д-р Володимир Мокрий. Українських учених у польських університетах було багато, навіть й тому 20-тирічно- му періоді панування Польщі на західньо-україн- ських землях (1919-39), коли преглупа і злочинна на ціональна політика всіх варшавських урядів знищи ла українське шкільництво і зліквідувала всі україн ські катедри й доцентури, які існували в університеті у Львові за австрійської монархії. Але це небувалий, перший в історії факт, що польська робітнича орга нізація ’’Солідарність” поставила кандидатуру до варшавського сойму українця Володимира Мокрого, вибрала його польськими голосами й вислала, як одного ”з своїх делегатів на конґрес” Українського народного руху за перебудову — до Києва. Автор цих рядків, як член Президії НТШ, проводив на доповіді д-ра В. Мокрого у Народньому Домі у Нью- Йорку, де зібралося понад 500 українських слухачів. Там же я запитав доповідача: ’’Які теперішні настрої поляків супроти укрпаїнців? Чи не існує все ще під хід до України й українців очима пана Заґлоби з ’’Оґнєм і мєчем” Генриха Сєнкевіча і чи не має все ще в польському суспільстві примат антиукраїнська ідеологія Романа Дмовського?” Відповідь була більш-менше така: ”У Польщі було від 1980 року яких тисяча підпільних видань. Коли перемогла "Солідар ність” у переговорах з комуністичною партією — та преса стала легальною. Вона поголовно сприяє українському правозахисному рухові в Україні і на стало велике зацікавлення українською проблема тикою”. Д-р Мокрий додав, що він у варшавському Соймі є членом двох Комісій — Шкільної і Націо нальних меншин і дбатиме, щоби у шкільних підруч никах не було протиукраїнських тенденцій. До НТШ у Нью-Йорку наспів рукопис книжки співредактора краківського часопису ’’Тиґоднік Пов- шехни”, Мацєя Козловського. Книжка, яка має появитися англійською і польською мовами, має назву ’’П о м і ж С я но м і З б р у ч о м ”. Уперше польський автор проводить тезу, що збройний виступ поляків проти Листопадового перевороту у Львові був з по гляду польської національної і державної рації істо ричною помилкою. Козловські стверджує, що спричинена поляками польсько-українська війна створила таку атмосферу взаємної ненависти, що у тій атмосфері мусів провалитися союз України й Польщі з квітня 1920 року. Закінчує автор свою книжку парафразою Шевченка ’’Хвалитеся, що ви Польщу завалили? Правда ваша — Польща впала й вас завалила”. Він пише: ’’Хвалитеся, що ви Україну завалили ’’Правда ваша — Україна впала і нас зава лила”. І таких Козловських є вже багато. Комуністич ний режим із централею у Москві навчив поляків, що Відзнака на шапці 19Ц-1918 тривка державна самостійність Польщі можлива тільки в союзі з Україною, — також із Прибалтикою, але в першу чергу таки з Україною. Є чимало земляків-українців із Галичини, які все ще лякаються, щоб не повторився 1918-ий рік із польським військовим походом на Львів і по Збруч. Правда — польська націоналістична думка вважала, що "Без Львова і Вильна не може бути Польщі”. Але ж вона постала й існує тепер без Львова і Вильна. Історичний арґумент, що українська Галичина нале жала до Польщі від 1340 року по 1772 рік — давно анахронічний. Тепер по всій Україні нема більше по ляків як 5 відсотків. Тільки божевільні люди могли б прагнути включити у свою державу територію з ці лим ворожим народом. Далі Польща має на своєму заході Німеччину. І Польща дістала так звані "Відзи- скані землі” (Шлеськ і Помор’я) — саме як рекомпен- сату за втрачені східні землі. Відродження поль ських претенсій до Львова автоматично дало би право Німеччині посягати по польські землі, отрима ні у розподілах Польщі у другій половині 18-го сторіччя. Зрештою, це цілком гіпотетичні нереальні обрахунки. Реальною є теперішня дійсність. Вона диктує нам: 1) скріпити своє національне ”я”, свою національно-державну свідомість, свою культуру, свою національну гідність і гордість і 2) шукати собі близьких і дальших союзників. Українська проблема у міжнародній площині ще ’’неактуальна”. Україна все ще переживає у міжнародному світі дезконюнк- туру. В Україні вже ’’рушилося”. Коли Україна проя вить свою дійсну силу, не гаслами, не вимогами, а силу свого духа, свого розуму, коли в Україні наро сте нова провідна верства і виросте потенціял рід ного державного адміністративного апарату — тоді і зовнішній світ дивитиметься інакше. Тоді настане краща для нас атмосфера в усьому демократичному Заході і почнуть нас шанувати. Ми з глибоким санти- ментом згадуємо наш визвольний здвиг з-перед по верх 70-ти років. Він повинен нам служити як пош товх до дальшого дворчого діла — сьогодні і завтра. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
