Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
були такими і є” — той керується почуваннями, які наросли у ході польського проти-українського ім- періялізму, а не хоче визнати фактів, що їх ніщо не перекреслює. Недавно приїхав до Нью-Йорку на запрошення Наукового Товариства ім. Шевченка мо лодий український учений, доцент української літе ратури в Ягайлонському університеті у Кракові, д-р Володимир Мокрий. Українських учених у польських університетах було багато, навіть й тому 20-тирічно- му періоді панування Польщі на західньо-україн- ських землях (1919-39), коли преглупа і злочинна на ціональна політика всіх варшавських урядів знищи ла українське шкільництво і зліквідувала всі україн ські катедри й доцентури, які існували в університеті у Львові за австрійської монархії. Але це небувалий, перший в історії факт, що польська робітнича орга нізація ’’Солідарність” поставила кандидатуру до варшавського сойму українця Володимира Мокрого, вибрала його польськими голосами й вислала, як одного ”з своїх делегатів на конґрес” Українського народного руху за перебудову — до Києва. Автор цих рядків, як член Президії НТШ, проводив на доповіді д-ра В. Мокрого у Народньому Домі у Нью- Йорку, де зібралося понад 500 українських слухачів. Там же я запитав доповідача: ’’Які теперішні настрої поляків супроти укрпаїнців? Чи не існує все ще під хід до України й українців очима пана Заґлоби з ’’Оґнєм і мєчем” Генриха Сєнкевіча і чи не має все ще в польському суспільстві примат антиукраїнська ідеологія Романа Дмовського?” Відповідь була більш-менше така: ”У Польщі було від 1980 року яких тисяча підпільних видань. Коли перемогла "Солідар ність” у переговорах з комуністичною партією — та преса стала легальною. Вона поголовно сприяє українському правозахисному рухові в Україні і на стало велике зацікавлення українською проблема тикою”. Д-р Мокрий додав, що він у варшавському Соймі є членом двох Комісій — Шкільної і Націо нальних меншин і дбатиме, щоби у шкільних підруч никах не було протиукраїнських тенденцій. До НТШ у Нью-Йорку наспів рукопис книжки співредактора краківського часопису ’’Тиґоднік Пов- шехни”, Мацєя Козловського. Книжка, яка має появитися англійською і польською мовами, має назву ’’П о м і ж С я но м і З б р у ч о м ”. Уперше польський автор проводить тезу, що збройний виступ поляків проти Листопадового перевороту у Львові був з по гляду польської національної і державної рації істо ричною помилкою. Козловські стверджує, що спричинена поляками польсько-українська війна створила таку атмосферу взаємної ненависти, що у тій атмосфері мусів провалитися союз України й Польщі з квітня 1920 року. Закінчує автор свою книжку парафразою Шевченка ’’Хвалитеся, що ви Польщу завалили? Правда ваша — Польща впала й вас завалила”. Він пише: ’’Хвалитеся, що ви Україну завалили ’’Правда ваша — Україна впала і нас зава лила”. І таких Козловських є вже багато. Комуністич ний режим із централею у Москві навчив поляків, що Відзнака на шапці 19Ц-1918 тривка державна самостійність Польщі можлива тільки в союзі з Україною, — також із Прибалтикою, але в першу чергу таки з Україною. Є чимало земляків-українців із Галичини, які все ще лякаються, щоб не повторився 1918-ий рік із польським військовим походом на Львів і по Збруч. Правда — польська націоналістична думка вважала, що "Без Львова і Вильна не може бути Польщі”. Але ж вона постала й існує тепер без Львова і Вильна. Історичний арґумент, що українська Галичина нале жала до Польщі від 1340 року по 1772 рік — давно анахронічний. Тепер по всій Україні нема більше по ляків як 5 відсотків. Тільки божевільні люди могли б прагнути включити у свою державу територію з ці лим ворожим народом. Далі Польща має на своєму заході Німеччину. І Польща дістала так звані "Відзи- скані землі” (Шлеськ і Помор’я) — саме як рекомпен- сату за втрачені східні землі. Відродження поль ських претенсій до Львова автоматично дало би право Німеччині посягати по польські землі, отрима ні у розподілах Польщі у другій половині 18-го сторіччя. Зрештою, це цілком гіпотетичні нереальні обрахунки. Реальною є теперішня дійсність. Вона диктує нам: 1) скріпити своє національне ”я”, свою національно-державну свідомість, свою культуру, свою національну гідність і гордість і 2) шукати собі близьких і дальших союзників. Українська проблема у міжнародній площині ще ’’неактуальна”. Україна все ще переживає у міжнародному світі дезконюнк- туру. В Україні вже ’’рушилося”. Коли Україна проя вить свою дійсну силу, не гаслами, не вимогами, а силу свого духа, свого розуму, коли в Україні наро сте нова провідна верства і виросте потенціял рід ного державного адміністративного апарату — тоді і зовнішній світ дивитиметься інакше. Тоді настане краща для нас атмосфера в усьому демократичному Заході і почнуть нас шанувати. Ми з глибоким санти- ментом згадуємо наш визвольний здвиг з-перед по верх 70-ти років. Він повинен нам служити як пош товх до дальшого дворчого діла — сьогодні і завтра. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
