Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІВАН КЕДРИН 1.XI.1918 — 1.XI.1989 МІРКУВАННЯ НА ЧАСІ Тет рога m u ta n tu r et nos m u ta m u r in illis. Ч аси зм ін я ю т ь с я і м и зм ін яєм ос ь з ним и. Від військово-політичного перевороту 1 Листо пада 1918 року минуло понад 70 років. Живих свід ків тієї події є тепер менше, як пальців одної руки. Виросли вже два покоління і третє наростає. 70 ро ків в історії світа — це недовгий час. Для сучасників — дуже довгий. Історична правда стверджує, що не ма автоматизму подій, а тільки люди творять події. Люди змінилися, події змінилися. У ті минулі 70 ро ків з гаком вміщається визвольна війна-революція України з її трьома періодами — Центральної Ради, Гетьманату і Директорії. Вміщається польсько-укра їнська війна, ціла Друга світова війна, окупація українських земель Третім Райхом, врешті трагічний для України кінець Другої світової війни. Всі ми мріяли про соборну й суверенну Україну — прийшла соборність, але в неволі, а з суверенности як на глум залишилася вивіска ’’Українська Соціялістична Рес публіка”. І в отой минулий час від Листопадового Зриву вміщається останнє десятиріччя й останнє п’ятиріччя включно з учорашнім і нинішнім днем, із змінами, які заскакують нас буквально кожного дня. Першолистопадовий переворот належить до історії. Історики й політологи мають досліджувати всі подробиці тієї великої — але вже давно минулої — події. Староримська приповідка каже, що ’’Історія є вчителькою життя”. Трохи так, а трохи ні, бо коли б дійсно вчилися на історичних успіхах і помилках, то не повторювали б помилок і не тупцювали б на міс ці, а крокували вперед творчим ділом. Нічого нам тепер на цьому місці вдаватися у подробиці події з-перед понад 70-ти років. Але вона є доброю вихідною точ кою для деяких актуальних міркувань. Україна мала і має двох історичних сусідів недо брих і аґресивних, які прагнули збагачуватись кош том волі українського народу. Український чорнозем і багаті природні ресурси приманювали сусідів, а влегшувала їм похід на українські землі відсутність природних кордонів: високих гір чи широких рік. Зрештою, у новітньому часі природні кордони не грають ролі: понтонні мости нівелюють ширину рік, а для літаків нема повітряної перешкоди. Але не тільки у XIII столітті в часі татарської навали, а й у червні 1920 року застосовано' тактику татар: кін нота Будьонного переплила Дніпро тримаючись кін ських хвостів й загрозила оточенням Києва та при мусила польсько-українські війська евакуювати Київ і поспішно завернути на захід. Україна мала і має сусідів — Московщину і Поль щу. І поки українська політична думка не викристалі зувалася в ідеалі та політичній програмі суверенної і соборної рідної батьківщини — вона сторіччями хиталася між орієнтацією то на Польщу, то на Мос ковщину. Наче символами пропольської орієнтації був гетьман Іван Виговський із своїм генеральним писарем Іваном Немиричом (Гадяцький договір 1658 p.). Символом промосковської орієнтації став геть ман Богдан Хмельницький (злощасний Переяслав ський договір, за який Тарас Шевченко назвав Хмельницького ’’нерозумним сином”). Дехто до про польської орієнтації зараховує Варшавський договір з 21 квітня 1920 p., популярно відомий, як ’’Пакт Пе- тлюри-Пілсудського”, але це невірно: Польща була останньою дошкою рятунку, а не політичною орієн тацією. Хмельницький вернувши з походу проти Польщі заговорив про українську державу, але забарився. Іван Мазепа пробував визволити Україну: у 1709 р. т.зв. Полтавська поразка перекреслила його наміри. Те хитання нашої політичної думки проіснувало насправді аж до перелому минулого й цього сторіч чя, до появи брошури Миколи Міхновського "С а м о с т ій н а У кр а їн а " та Юліяна Бачинського "У кра їн а ір - р е д е н т а ". Ті видання зійшлися в часі із постанням перших новітніх українських політичних партій — майже одночасно у Києві (РУП — Революційна Українська Партія і ТУП — Товариство Українських Поступовців) та у Львові (Українська Радикальна Партія Націонал-демократична і Соціял-демократич- на). Ось так ми спізнилися страшенно в оформленні самостійної політичної думки. Щойно 1848 р. в Гали чині була ’’весна народів”, коли Велика Французька Революція вибухла 1789 p., а англійська "Маґна кар та лібертатум” постала 1215 p. І щойно у 20-их і 30-их pp. нашого сторіччя українська політична еміґрація у Польщі викувала Прометеївську ідею: союз всіх пояр- млених Московщиною народів на протикомуністич- ній і протимосковській базі. Ми є свідками тепер історичних змін на Сході Европи, ми є свідками процесу завмирання міжна родного комунізму. Тому, маючи на увазі все вище сказане і цей актуальний сучасний нам хід історич них подій — ми ніяк не можемо думати категоріями з-перед 70-ти років, а тільки категоріями змін, які зайшли і які далі проходять. Коли хтось каже (а є ще такі одиниці), що "поляки не змінилися, якими 2 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
