Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д-Р МАРТА БОГАЧЕВСЬКА-ХОМЯК ПРО СОЮЗИ — ТУТ І ТАМ Союз там — тобто Радянський Союз і Україна у ньому — тепер усюди на сторінках преси. Для нас, що слідкують за подіями в СССР, це також нагода побачити як швидко розвивається громадськість, як головокружно вилонюються нові організації, як від крито говорять люди, про яких ніхто і не знав. А втім, тут і нічого дивного і нічого нового. Хто знає радянську дійсність знає, що народ там обра- зований (освічений), цікавиться і сучасним світом і історією минулого, і вчиться без учителів, коли тіль ки може вчитись. Громадський рух на Україні — загально і Рух з великої літери — це тільки ще один доказ, що суспільство мусить відповідати за власний роз виток. Інакше приходить до катастрофи і для дер жави і для суспільства. Економіка Радянського Сою зу і України захитана, сільське господарство цеї родючої землі, яка століттями годувала Европу, не може нагодувати себе, екологія катастрофальна, і діти Києва не розвиваються як слід. ’’Рух”, ’’Зелений Світ”, ’’Товариство оборони української мови,” по одинокі ромади ’’народного руху за перебудову”, — всі ці громадські товариства постали, щоб дати го лос населенню України. Нам треба особливо пам’ятати, — це, що американська преса називає зростом націоналізму на Україні, це вияв громад ськості. Український націоналізм завжди висловлю вав бажання народу, а бажання кожного розвине ного народу це бажання громади і їх звести до мови та символіки, як це часами роблять американські журналісти, не вистачає. Кожна з нас, дивлячись на нову комбінацію прапорів і на синьо-жовті стяги, му сить знати не тільки символіку але і громадські, економічні, екологічні та освітні програми, які вони символізують. Нам не може вистачати стаття в аме риканській пресі, всі наші відділи мусять поцікави тись навіть ще більше, як це робили досі, суттєвими подіями на Україні. Слів там було досить, і вони го ворили мало. А як громада заговорила, почулась ін ша мова. Показується, що Союз не говорив від наро ду. Та коли народ заговорив, треба вміти його слу хати, а не кидати йому знову фрази. Пригніченість української громади в радянськім періоді проявляється відсутністю жінок у проводі і партії і перебудови. Президент Радянської України, Валентина Шевченко, не доросла свойого імени. Створена три роки тому Національна Рада Жінок в Києві так і не проявила ознак життя. Навантажена подвійною працею — в хаті і поза хатою на прожи ток — українська жінка несе цей подвійний тягар, перед котрим остерігала століття тому Наталя Ко- бринська і не має енергії, не має можливости поду мати про те, що її, жінку, члена громади, жителя Ук раїни, українку, ніхто не питає як саме треба прова дити громаду, як впровадити ті конечні зміни, без яких народ гине. Жіноче питання не те, що не розв’я зане на Україні, воно навіть не поставлене. І тепер, у час кризи, знову не час його ставити. Це не вперше в історії України, що жінка відсуває себе, відставляє свої потреби на другий плян перед громадою, перед народом. Проблема одначе лежить в тому, що без жінок знову не розв’яжуть питань існування та здо рового розвитку Радянської України. За них вже ду мали вісімдесять років, і додумались до потреби пе ребудови. А що нам казати тут, на вільній землі Вашінґтона і Ебіґейл Адамс? Чим нам гордитись? Здобутками американців? Тим, що у Вашінґтоні двадцять п’ять літ статуя Шевченка слухає промови про те, щоб брати обняли один одного? Це дуже добре, от коли б ще брати говорили це собі в вічі, а не уважно пляну- вали, хто коли кладе вінок. Відзначення ювілею па м’ятника займались центральні організації українців в США — УККА, УАК Рада, Народний Союз і Наукове Товариство ім. Шевченка. СУА запрошена до участи в марші і в товпі. Добре, ми з народом і властиво ми народ. А коли, панове, прийде вам на гадку попро сити і нас до слова, а не лиш до ходу? Не пошкодила б і нам якась перебудова, а то на вільній землі Вашінґтона вже буде незадовго деся тий ювілей шукання порозуміння між УККА і УАК. І в чому справа? Де наша вільна преса? Чи не час нам сказати ’’досить”? Чи ми ще в періоді, що це зробити не випадає? І не пошкодило б і нам якесь розглянення нашої власної політики і подій у нашій власній громаді тут, на вільній землі Вашінґтона і Ебіґейл Адамс. Наші ’’Союзи” проявляють закостенілість Великого Союзу, а чейже ми знаємо до чого це довело. І у нас немає жінок. Ми збираємо фонди на біженців і бразилійців, на медичні кошти потребую чим, на передшкілля і видання для дітей. Але ми не говоримо від імени громади. Ми говоримо від жінок. І варимо чай, і печемо солодке. І слухаємо промов під пам’ятниками. Це все мої думки — і вони не віддзеркалюють думок нашого власного Союзу Українок. Одначе, в моїх поїздках до відділів, в розмовах в Чікаґо, в Д і тройті, в Денвері, в Клівленді, в Рочестері, у Філя- дельфії і навіть у Нью-Йорку вичуваю, що я далеко не одна ставлю ці питання. Як знаємо, сила нашого Союзу у наших членах та у наших відділах. Праця відділів — це важна Докінчення на ст. 19 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top