Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКА ЖІНКА — ШАХТАРКА У страйку шахтарів Донбасу, що проходив мину лого літа, не було видно участи українських жінок. В пресі на знімках із площ Донецька, Павлограду, Ворошиловграду та інших центрів вугільної проми- словости України, не було ні видно, ні чути про жін- ку-шахтарку. Правда, преса повідомляла про про тести та гостру реакцію дружин шахтарів, коли міс цеві інформативні чинники говорили неправду, по давали фальшиві повідомлення про перебіг страйку. На жаль, як звичайно у нас на Україні, мітингували, вибирали ’’страйккомітети”, робили виступи проти уряду та партії лише чоловіки. Тому кожному прий де на думку, що під землею працюють тільки чоло віки. І так повинно бути. Але, про участь у вугільній індустрії жінки-шахтарки, була цікава стаття під за головком ”Не жіноча ноша під землею — роздуми шахтаря-ветерана”. Вона появилася у ’’Робітничій га зеті”, серпень 1988 р. Ветеран-шахтар пригадує роки воєнного лихо ліття. Чоловіки пішли в армію, а жінки в шахти під землю. На шахті ”17— 17 біс тресту Донбасантрацит” була створена одна із перших у вугільній індустрії повністю жіноча бригада для видобування вугілля. А до тижня вже більше 10 тисяч жінок і дівчат лише у Ворошиловграді пішли під землю ламати вугілля. Після війни тисячі молодих українських дівчат заповнили шахти Донбасу. І коли можна було зрозу- грошеву допомогу, в сумі 15 тисяч річно, Інтернаціо нальний ПЕН для помочі народам в поборюванні на силля. Також виступив делегат від словінців із декля- рацією про мир за поміччю розповсюджування жур налу про нуклеарну загрозу людству. Закликав, щоб в цьому поміг ПЕН своїм словом, усвідомлюючи про небезпеку. Далеко не про все я розказала, але, як зазначила спочатку, ядерність думки була моєю метою. Ще до зволю собі пояснити, як урочисто й тепло ві тали нас і прощали ”ПЕН-івців” в Торонто й Монтре- алі. Ця увага до нас наголошувала важливість Інтер національного ПЕН. Зокрема заслуговує на увагу ця подія, коли посадник міста Монтреалю, стоячи при дверях залі, де відбувались концерт і бенкет, вітав. Подаючи руку, питав, з якої держави. Переважаюче, делегати з Африки були (жінки) в своїх народних строях, також з Індії. їдучи на Конгрес була я не сві- домаь що доведеться мені в таких почестях бути, що поміж делегатів світу, мені й Марті у вишиваній со рочці із тризубом на груді, буде честь сказати: з УКРАЇНИ!!! жовтень 1989 міти це у воєнний час, то чому зараз, під час миру, кожного дня десятки тисяч дочок України спуска ються у глибину шахти виконувати нежіночу профе сію, небезпечну та шкідливу для здоров’я працю? Донецькі шахти сягають глибоко під землею. Вугілля залягає місцями у тонких пластах. Часто до бувається його у лежачій позиції. Доїзд з поверхні шахти до місця праці триває в середньому одну го дину, поворот другу, і то при нормальному тран спорті. У підземних умовинах праці на людський ор ганізм впливає цілий комплекс специфічних фак торів: мікроклімат виробничих середовищ, насичена газами та пилом атмосфера; брак природного освіт лення та зміни атмосферичного тиску; ношення тяж кого вбрання та виряду більш 10 кілограмів ваги; по стійне фізичне напруження з витратою енергії 200- 250 кілокальорій на годину; старе, принищене зна ряддя та постійна небезпека для свого життя. Це все відноситься не лише до робітників, що безпосеред ньо добувають вугілля, але також, може у трохи меншій мірі, і до спеціялістів — технологів та інжене рів. В деяких відділах, як технологічному, будівниц тва, праці та заробіткової платні, взагалі немає чоло віків. Так, нпр., у найбільшому в Україні вугільному підприємстві, шахті ’’Комсомолець Донбасу”, 100% тих, що плянують норми видобутку вугілля, праця, що мусить бути виконувана під землею — це жінки. Ця шахта, якщо говорити про безпеку, праці і дотри мування техніки безпеки належить до т.зв. ’’незруч них”. Небезпека її спричинена несподіваними ’’вибу хами” газів; приплив води з кожного видобутого пласту вугілля є 15-60 кубометрів води на годину. Запилення повітря вугляним пилом від 5 до 10 разів перевищує санітарні норми. Для нормальної людини це є нестерпні умовини праці, гарантована втрата здоров’я. І на диво, жінки так намагаються дістати працю під землею, що треба великих знайомств, протекції, щоб дістатися на роботу до шахти. З яких причин? Високі заробітки (шахтар-чоловік чи жінка біля 600 крбв. на місяць), додаткові дні відпустки, скороче ний час відходу на пенсію (45 років життя). Коли нормальна місячна платня технолога становила в 1988 р. 280 крб. (а середня в республіці платня робіт ника 185.- крб.) то з різними преміями та додатками та платня становить 400, 500 а навіть 700 крб. Щоб одержати додаткові премії — жінки-технологи му сять найменше 40 днів на рік працювати під землею. За 25 літ праці жінки мусять бути 1100 днів під зем лею, що є більше, як три роки підземних робіт. Як може така жінка по цілоденній праці під зем лею і маючи один кусок мила на місяць, бути при ваблива, зберегти свою красу і жіночість, плекати родину? Така непосильна нежіноча праця зумовлена жит тєвими обставинами радянської жінки. бвч 16 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
