Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШІ ЮВІЛЯРИ ХУДОЖНИЦЯ І ГРОМАДЯНКА У 1969 році члени Спілки письменників УРСР з гордістю і задоволенням дарували своїм колегам по перу — Грузинській Спілці письменників прекрасний гобелен ’’Давид Гурамішвілі”. Гордитись було чим — гобелен був дійсно майстерний, а постать видатного сина грузинського народу немов оживала на очах, єднаючи серця і почування представників рідного і близького йому народів, очищувала душі від накипу буденності та суєти... Авторкою гобелену була художниця Стефанія Шабатура, якій 5 листопада виповняється 50 років. Та марно шукати це прізвище у Словнику художни ків УРСР — при бажанні читач знайде там лише слід від вирваної сторінки, де значилось, що С.М. Шаба тура, член Спілки художників з 1967 p., і зауважить підклеєну іншу, вже без цього прізвища: так УКДБ УРСР розправилось з художницею, чия вина була досить виняткова — знайомство з "підозрілими” дія чами української культури. (Підозрілими, очевидно, для недремного КДБ, що впродовж десятиліть за кладало сталінські міни національного нігілізму, не довір’я між людьми і взаємодоносів, рабської поко ри і безправ’я.) Стефанія Шабатура малювала і ткала, і творча свобода дарувала їй відчуття свободи особистої, рабське ж тління викликало в ній спротив. І цей по рив свободи у душі молодої художниці був особли во немилим для послідовних асфальтувальників душ і прогресу. Вони завчасу вичислили, що молода художниця за весь час свого творчого життя — від навчання на студентській лаві у Львівському інсти туті прикладного і декоративного мистецтва до 1972 року — року арешту — не зробила жодного кон’юнктурного твору і навіть не подумала возвели- чати у своїх гобеленах могутні брови високотитуло- ваного Ілліча Леоніда або ж щасливе життя у ство рюваному ним застійнику. Тематика творів С. Шаба- тури опиралась на творчість українських письменни ків, діячів інших культур, народний епос — гобелен ’’Захар Беркут” (1966 р. у співпраці з О. Цегель- ською, закуплений Художнім фондом УРСР), гобе лен ’’Попід Бескид зелененький ходить Довбуш мо лоденький" (1967, дипломна робота, демонстрував ся на обласній, республіканській, всесоюзній та між народній виставках), спогаданий вище "Давид Гура мішвілі” (1969, за цей гобелен художниця нагоро джена Почесною Грамотою Президії Верховної Ра ди Груз. РСР), ’’Іван Котляревський” (1969, демон струвався на республіканській виставці, закуплений Міністерством культури УРСР), гобелени ’’Леся Ук раїнка” та ’’Касандра” (1971, оба були представлені на ювілейну виставку, присвячену Л. Українці). Та тут урвався терпець "знавцям" мистецтва з слідчих кабінетів — ревнителі всенівелюючого "порядку" не Стефанія Шабатура на тлі килима власної роботи. Stefania Shabatura in front of her handmade kilym. могли стерпіти, щоб ще й ці гобелини тішили око глядача. І твори на виставку не прийняли. Всепро- никливо оглядали їх, натомість працівники Львів ського КДБ, які вилучили оба гобелини під час обшуку і створили спеціяльну експертну комісію для розслідування і виявлення крамольних задумів художниці. Перед комісією працівники дорбезпеки поставили чималий перелік питань, побудованих так, аби відповіді "доказували” націоналістичний (не менше!) характер та зміст присвячених геніяльній українській поетесі гобеленів. Наприклад: чи є в го беленах елементи українського національного одягу, національна атрибутика, що символізують со бою кольори, чи типи постатей на гобеленах мають національні риси, чому не меч, а шабля лежить біля ніг Касандри, тощо. Особливо непокоїв слідчих КДБ фрагмент нижньої частини гобелену ’’Касандра” — ’’Пієта”, де вони вздріли картину загибелі у Мордов ському таборі довголітнього політв’язня Михайла Сороки. Постать молодого козака, схиленого над ті лом, цікавила слідчих менше (хіба, козацький одяг), основне, аби прив’язати за всяку ціну постать вбито го до котрогось з політ’вязнів. Нині це не смішно, мабуть, це скоріше трагічно — інтуїтивно слідчі відчували, по зловорожості сво їй, що мусить бути десь і в когось бодай якесь спів чуття до в’язнів-смертників, засуджених сталінізмом на віковічну тюрму — і за життя, і після смерті. Вони б торжествували, виявивши це "антирадянське” спів чуття. Але подумаймо над іншим: чи не торжествува ли б і ми нині, якби це співчуття було тоді виразним у кожного з нас, у кожної чесної людини? Просто співчуття. Просто людяність. Можемо собі уявити, яким оплеском тріумфу і нових зірочок на гебістські погони увінчався б запа кований у таємні сейфи архівів КДБ звіт, якби екс пертна комісія відповіла на всі вище перелічені пи тання отверто: є одяг, є козацька атрибутика, є лас кава гама осінніх кольорів — голубінь неба і жовтиз- 6 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top