Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІТАЄМО ЗЕНОВІЯ КРАСІВСЬКОГО ІЗ ШІСТДЕСЯТИЛІТТЯМ! БАЖАЄМО УСПІХІВ! Зеновій Красівський — учасник правозахисного руху в Україні, член Української Гельсінської Спілки, письменник. На чотирнадцятому році життя разом з батьками засланий в Сибір і вперше втікає на Україну. В 1949 році на двадцятому році життя засуджений до п’яти років ув’язнення і довічне заслання. Працював на лісоповалі. В Караганді, на засланні, повторний арешт за збудження націоналістичних настроїв серед українців Караганди. Друга втеча на Україну. В короткій перерві між арештами закінчує Львівський університет, працює в нелегальній організації Укра їнський Національний Фронт, видає самвидавний журнал ’’Воля і Батьківщина". Новий присуд — 5 ро ків в’язниці, 7 років таборів суворого режиму, 5 років заслання. За писання протестів, колективні голодів- ки та вірші "Невольничі плачі” — Зеновія Красів ського в 1972 році з Володимирської тюрми пере правляють на примусове лікування в спецпсихлікар- ню . "Міжнародна Аменстія”, " А с о ц іа ц ія американ ських поетів” постійно цікавляться та стараються допомогти цьому в’язневі сумління. 17 липня 1978 цим разом після 11 років неволі — звільнення. 1980 рік — повторний арешт для "досиджування” ув’яз нення і заслання з попереднього терміну. В 1985 році Зеновій Красівський повертається на Україну. Страждальна нене, мамо Україно, Печаль душа твоя, журба твоя надія. Боєвища відвічні та руїни, В яких ти виросла, міцнієш і не гинеш. Благословенна будь, лиш ти остигле серце грієш. Твої степи, ланів плодючий колос, Безмежна голубінь, краса землі та неба, Мов криком сповнений відчаєм голос, Мій мозок, душу, серце ранять болем. Лиш ти моя і я один для тебе, О нене рідна, дай снаги, уміння В одне з тобою злитися — з’єднатись, Незламним духом, болісним сумлінням Дай недостойному тобі лиш слугувати. Прийми життя моє на жертівник свободи. Нехай нас мало нині, одиниці, Рокованих на смерть, ти наречи народом. Хай безіменні ми, як камінь канем в воду, Серця нам опромінь, перетвори на крицю. Хай наша кров, страждання наші, жертви, Нащадкам нашим стануть заповітом. Візьми мене, дозволь за тебе вмерти, Вплести моє життя в вінок його безсмертя. Моя ти доле, Україно, мій ти світе. ЗЕНОВІЙ КРАСІВСЬКИЙ МОЯ КНЯГИНЕ ЯРОСЛАВНО Чорний ворон майнув проти сонця крилом, Це мене до в’язниці узяли. Ну а ти, мов прийшла із порожнім відром, За слізьми до моєї Каяли. Збожеволіла ніч від надлюдських терпінь, Ти хотіла розстатися з світом, Та як рана на сонці, примарилась тінь, І за серце трималися діти. Ой попався — попав до неволі козак, Залишилася шкіра і кості, За дверима стоїть переможець Кончак, Костомаха напрошуєсь в гості. Та у серці горить непогасний вогонь, Гей, Овруле, де борзії коні? І палає чоло від гарячих долонь, Сивиною покрилися скроні. Утікають думки на тернисті стежи, Кровоточать поранені ноги, Ти зі мною ідеш крізь жорстокі віки Моя славна кохана небого. Ти стоїш, як колись, на фортечній стіні, У зажурі, моя Ярославно. Потяглися, мов хмари, засмучені дні, із Путивля у твоє Журавно. Гомонить на вітрах перекличка століть, Впав туман на заплакані очі, І ридає в піснях страшних лихоліть, Українська недоля жіноча. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
