Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д-р ЛЕОНІД РУДНИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА МОВА СЬОГОДНІ І ЗАВТРА (Д о п о в ід ь на к о н ф е р е н ц ії к о м іт е т у "У кр а їн с ь ка м ова і д вом овне н а в ч а н н я ” 21 ж о в т н я 1989 р. у Ф іл я д е л ь ф ії) У своїй трагедійній, але рівночасно теж гострій соціял-критичній п’єсі, "Народній Малахій” Микола Куліш, говорячи устами свого героя про реформи двадцятих років і про славну тоді (й тепер) україні зацію, каже: ’’Уставайте люди, бо несу на вас рефор му, не форму, а реформу... Збирайтеся до нової Фаворгори... несіть мак червоний, нагідки, а най більш приносьте голубеньких мрій. Там будемо святитися, святитися-новитися”... І додає: "Заодно приносьте й мову українську. Чи знаєте, між іншим, у порога віки вистояла? Бог про неї забув, як мішав язики на вавилонській башті. Крім того, Дух святий зійшов на апостолів всіма мовами, забув тільки про нашу українську". Ці слова Народного Малахія, виглядає, й досі актуальні. Знову переживає Україна добу лібераліза ції, реформи, знову, як це бачимо із дискусій у пресі про "проект закону УРСР про мови в Українській РСР”, є поновлена УКРАЇНІЗАЦІЯ. Але, що це все оз начає? Ми усі тішимось так тими змінами, ми такі за хоплені тим, що тепер діється, і яке (признаймо правду), було б не до подумання тільки чотири роки тому, що ми не бачимо того глибокого абсурду та трагізму, що є притаманні цій ситуації. Здаймо собі справу з факту, що говорити про українізацію Украї ни є певний абсурд. Хто ж таке чув, щоб якусь країну треба -із у в а т и і Чи хтонебудь говорить про польоні- зацію Польщі, чи еспанізацію Еспанії, чи навіть бель- ґізацію Бельгії. Все це попросту звучить несерйозно. А ми далі українізуємо Україну. Цей факт, мабуть, найбільше виказує цю трагічну ситуацію у якій зна ходиться наша мова, наша культура й наш нарід. ’’Доборолась Україна до самого краю”, сказав Шев ченко, і ці слова сьогодні висказують цю трагічну іс тину, яка нам усім на серці. Але українізація потрібна. Вона навіть конечна, без неї пропаде все це духове майно, що наші пред ки вибороли собі на протязі тисячоліття нашого хрис тиянського буття, без неї перестане існувати ця творча, життєдайна традиція, яка внесла так багато у скарбницю світової культури. Питання виринає, як можемо ми, у розсіянні сущі, ми, що живемо поза ме жами України, далеко від її етнографічних земель, причинитися до цього процесу українізації? Як мо жемо ми, конкретно й ефектовно, помогти нашим братам, спинити процес поступового завмирання мови та культури на рідних землях, завернути його, й створити обставини сприятливі до розцвіту україн ської мови? Питання непросте, складне й на нього чимало відповідей. Кожного дня читаємо в україн ській пресі, а головно в Л іт е р а т у р н ій У кра їн і, стат ті, заклики, внески, репліки, дискусії на цю тему, все це виказує, як турбує українську інтелігенцію, цей теперішній стан убожіння української мови і як все ж таки ця свідома, провідна верства нашого народу прагне поставити українську мову на почесне і їй належне місце. Вже з цієї дискусії кожний із нас може сам собі зробити певне заключення, як він, чи вона, має тепер реагувати, як нам слід поступати, щоб помогти в пробудженні й поширенні української мови. Саме того роду міркування було поштовхом до створення Товариства Української Мови ім. Т.Г. Шевченка, Філія в США, яке старається дуже реаль ними та конкретними способами, причинитися до завершення цього великого діла. До сьогодні, це товариство передало на Україну тисячу сорочок, так званих Т-ширтс із портретом кобзаря й з варіянтом- написом: ”Чи твої діти говорять моєю мовою?”, де сять поштових карточок (все це до речі фундував Народний Союз) із портретом Шевченка, як і ком п’ютер та відповідне приладдя. За це належить подяка заступникові голови американського товари ства, проф. Тарасові Гунчакові, який кілька разів відвідав Україну в інших справах, і використав цю нагоду, щоб ці речі передати. ТУМ старатиметься у майбутньому продовжувати цю свою корисну працю. Очевидно, це все буквальна крапля в море, коли візьмемо до уваги число українського насе лення України, сорок два мільйони, хоч може й не усім потрібна мовна поміч від діяспори, але нам не слід забувати, що ціле море складається з поодиноких крапель, і що для нас кожна крапля є важлива. Та сьогодні, я бажав би дещо інакше поставити справу. Не тільки спитати, як можемо ми, індиві дуально, як і колективно, зробити щось для мовного ренесансу в Україні, але й теж подати певну су- ґестію як відповідь на це питання. Ця суґестія насу вається цілком закономірно сама по собі. Ми живе мо в країні, яка виробила собі фантастично високий рівень технології, і якої учителі залюбки застосо вують ці нові надбання, не завжди (відразу застере жуся), для добра дисципліни й не завжди з вели кими успіхами. Але, факт лишається фактом, най новіші здобутки технології в ділянці педагогіки, себ то в ділянці навчання, є до наших услуг. Ми можемо "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
