Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
брат займався своїми справами, я несподівано для с е б е від крив на Хрещатику виставку картин, між якими був і Рєпін. Я був вражений не лише картинами, а і їх розміром. З р о д у д о того не повірив би, що існують картини довжиною по кілька метрів! Які ж то мали бути великі пензлі, щоб написати такі картини! — ота думка довго не виходила мені з голови. Тим часом Барабаш почав що далі то більше ціка витися мною. Він — земляк і близький приятель Рєпіна, який вславився двома картинами з запорожцями. Барабаш розповів, що Рєпін розпочав свій творчий шлях у Чугуєві малюванням ікон, із щирістю приятеля Барабаш іноді критикував мої етю ди, а інколи й хвалив. Не раз ми вдвох прогулювалися у лісі, милувалися краєвидами, говорили про кольори, малярство, рисунки. ”Он ту хату, — говорив я, — треба було б побілити, а тоді вже й малювати”. ”Ні, ні, — відповідав мій друг. — Я малював би її такою, яка є ”. Згодом під час косовиці, поблизу нашого млина в Бистрику я вийшов на луг з скринькою ф ар б і вперше намалював пейзаж з натури: хатину біля млина. Старші брати кепкували з мене: ”Що то таке на малюнку, хмара чи дим?" Дійсно, я намалював таку велику хмару, що вона ледве вміщалася на картині. Малювання мене полонило. Захоплений ним, я прой шов вісім верств пішки, аби лише познайомитися із справжнім малярем, випускником Петербурзької Академії Художеств. Дивлячись на мої рисунки олівцем "Конте”, мистець сказав: ”У природі немає нічого абсолю тно чорного” (а мої вікна й двері були аж надто чорні). Дуже здивувало мене те, що в його робітні всі етю ди висіли головою вниз. Маляр провів мене аж д о кінця залитого сонцем са д у і, заохочуючи працювати, сказав: ”У мистецтві, юначе, перш за все треба відваги”. БАТУРИН І ТІТКА МАРФУША ХУТІР Є слова, що викликають спогади. Є імена, які ховають в собі таємницю великої поезії. Слово Батурин було для нас одним із таких магічних слів. Прибуваючи д о нас, чи то взимку на санях, чи весною — на возі, запряженому буланим конем, тітка Марфуша завжди привозила із с о б о ю зворушливі чари старовинного козацького міста Батурина. Вже в самій її постаті, в її убранні й руках відчувалося щось привабливе з далеких лісів і ланів, з привітного диму хутора. Десь там тітка Марфуша тримала із своїм чоловіком дядьком Григорієм, заїжджий двір: дві чи три просторі кімнати в будинку та велике подвір’я, оточене забудовами, давали подорожнім захист і нічліг. Ще малим хлопцем я не раз проводив літо в тітки Марфуші, на хуторі, що був за яких шість кілометрів від Батурина. Хутір складався з кількох хат вздовж шляху, що простягався між болотами на високій греблі, спорудж еній із землі та хворосту. Праворуч чорнів непрохідний ліс. Не один тут, проїжджаючи вночі, почував холодок за спиною від цієї похмурої й дикої картини і тиші, що наводила жах. Всю ніч там погукав пугач. Здалеку йому вторила сова: гу, гу, гу... Мене аж у хо л о д кидало від того завивання. Зате вранці сонце змінювало всю картину! Ліс неначе усміхався, сади вгиналися від плодів. Я охоче ласував у кущах ожиною, якої у нас в Кролевці не було, і яка була для мене смашніша ніж наша малина. На греблі із запалом збирав польові гриби: ніхто із селян не наважувався їх споживати, але ми з тіткою їли їх залюбки б ез найменшої шкоди. За якийсь час після смерти дядька Григорія завмер на шляху рух, бо поблизу проклали залізницю. В той час я приїздив д о тітки Марфуші. Вона жила самотньо, тримаючи тільки служницю. Порожні повітки заростали високою травою. Вужі виповзали з кущів ожин і гуляли по запущеному подвір’ю. Під час біганини я несподівано відчув щось хол одн е й огидне на нозі. Зляканий, скрикнув і кинувся вбік, — але то був звичайний вуж. У лісі, як і раніш, росло багато грибів. За червоними верболозами пробігав примхливий Сейм; у його швидкій воді ледве можна було встояти. Річка мчала між широкими ланами й сіножаттями, звивалася на всі лади, обрамлена вербами та клунями, що маячіли на обох берегах. Кришталево чиста вода Сейму немов кипіла і щороку змінювала своє русло. Повітря тут само вливалося в легені. Який безмежний простір! Які пахощі линули з тих ланів! Чи не єдиний сумний спогад залишився в нас про ті місця на все життя: ранньою весною в Батурині засту дилася наша Надінька, щоб покинути нас навіки. Відвідати дядька Радю, який проживав у самому Батурині, була не легка справа: д о води л ось пере правлятися поромом на другий беріг Сейму. За перевіз треба було платити не аби які гроші: копійку! На пороні, що його тягли руками за товстелезний мотуз, смирно стояли люди, а також вози, гарби із сіном, візки з поросятами й курями... Що то був за допотопний транспорт! НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1978 7 ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ І ГРОМАДЯН З рамені Центру Етнічних Дослідів і за допом огою ф едер ал ь н ої дотації Міністерства Освіти у Вашінґтоні пере водиться наукове дослідж ення теперішного стану етнічних архівів, музеїв, бібліотек і ґалерії образів в США. Цей дослідчий проект п. н. "Збереження етнічної спадщ ини” охоплю є понад 70 етнічних груп в США. Директором проекту є д-р Любомир Винар, пр оф есор Кентського Стейтового Університету. У зв’язку із даними дослідам и виготовлено спеціяль- ний запитник, який висипається усім заінтересованим установам і громадянам. На основі запитника і відповідних матеріялів б у д е в 1978 році опрацьований перший енцикло педичний довідник даних етнічних культурних і наукових установ. Дуже важливо, щоб в даній енциклопедії були подані відповідні інформації про українські громадські і приватні архіви, бібліотеки, музеї і ґалерії образів. Тому звертаємося д о всіх заінтересованих допомогти в даном у досл ідж ен н ю у зібранню відповідних інформацій для енциклопедичного довідника. Усім зацікавленим вишлеться наш запитник. Також просимо надсилати видання (ювілейні книги, брошури, книжки, статті і інші видання) про розвиток українського культурного життя в США. Усе листування і видання проситься висилати на таку адресу: Dr. Lubom yr R. Wynar, Director Program for Ethnic Studies Kent State University Kent, Ohio 44242
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
