Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
білля в Дунаю, викручує його в золотих копитах коня, а сушить на рогах тура. Потім пішла вона по горах, де ’’павоньки ходять і пір’янко ронять”. Вона це пір’я зібрала і сплела вінок. Вітер схопився і заніс вінок на Дунай. Побігла дівчина за вінком ’’лужком, беріжком, гладков стежков”. Над Дунаєм зустрінула трьох рибаків, які приобіцяли їй за добру винаго роду витягти вінок з Дунаю. Тоді вона дала одному шовкову хустку, другому золотий перстень, а за третього вийшла заміж. Згадане в цій колядці павине пір’я має своє символічне значення. Йому приписувалося магічну силу відганяти демонів і хвороби від людей. Пави були в церковних обрядах символом несмер- тельности. Почин таким думкам дала людям забо бонна віра, що павине м’ясо могло лежати ввесь рік і не псувалося. Мотив пави був також поширений у мистецтві візантійської церкви (павині рельєфи). Багаті поетичними образами є колядки присвя чені парубкам. Вони змальовані як відважні герої, яким служить дружина з сімсот молодців. Вони воюють у чужих краях, облягають і здобувають різні міста. Мешканці цих міст пропонують їм багато грошей, золота й срібла, щоб звільнитися від їхнього нападу. Але вони відмовляються прийняти викуп. Допіру, як запропонують дати їм найкращу дівчину, лицар погоджується закінчити облогу, бере дівчину й повертається з нею додому. Парубок мав не лише всі прикмети хороброго воїна, але також щасливої людини й здібного ловця. Він полює на турів, оленів, соколів і орлів. Але в останній хвилині він їх не стріляє, а дарує їм життя. Вони випрошуються в нього обіцянкою допомогти йому шукати гарну родовиту дружину. Поетично змальовується в колядках коня, вірного друга парубка, з яким він часто розмовляє: А в того коня срібні копита, А в того коня шовковий фостик, А в того коня кільова грива. Кільова грива коня покрила, Срібні копита камінь лупають, Срібло, золото розсипають, Шовковий фостик сл ід замітає... Численну групу творять колядки з мітоло- гічними та космогонічними мотивами, в яких у різний спосіб обробляється тема творення світу. Тут виступає космічне море, серед якого росте вічне дерево життя. На вершку зеленого дерева (явора) сидять три праптахи-демюрги (голуби або соколи). Вони поринають на дно моря і виносять синій камінь, з якого постає ’’ясне небонько”, світле соненько”, "ясен місячок” і ’’ясні звіздочки”. Потім поринають птахи (творці світу) ще раз на дно моря і виносять жовтий пісок, з якого постала наша земля. Ці мітоло- гічного змісту пісні найбільше поширилися в околицях Жабйого на Гуцульщині. Вони починалися ось такими словами: ”Ой, в ліску, ліску, на жовтім піску, там росла сосна, тонка висока, в корінь глубока...” У пізніших християнізованих колядках виступає, на місце птахів-творців світу, Господь Бог або Ісус Христос, а мотив будови світу заступлено мотивом будови церкви. Вічне дерево життя заступлено кедровим деревом, на якому розп’ято Христа. Описуючи розп’яття Христа, кажеться: Де кровця кане, церковця стане. Церковця стане з п’ятьма верхами. З п’ятьма верхами з трьома вікнами. У першім віконци а сходить сонце, У другім віконци в полуднє сонце. У третім віконци заходить сонце. По кожній колядці наступали численні віншування, серед яких фантазія і гумор берези грали визначну ролю. Таким господарям, які працювали в адмі ністрації, береза бажав ”у голову розуму”!. Хто займався годівлею худоби, тому береза бажав: Нехай вас п ер ей д е свята Пречиста, Як б у д ет е йти в полонинку, В полонинку щасливу днинку: З коровками, телятками, овечками...” Дорослій дочці бажав береза: Бувай здор ов а ґречная панно. Не сам а з с о б о ю , а з вітцем і маткою. З д о р о в ’я в той дім на челядоньку, Щастє на двір, на худобоньку. Бувай здоровенька, Богу миленька. Здорова рости, на весілля проси. (Дорослому парубкові бажав береза: Віншуєм тебе ґречний парубче! Зеленим вінцем, м ол одов паннов. Дай тобі Бож е, в городі зіллє, В городі зіллє, в д о м у весіллє! Береза не забував також про шановних читачів ’’На шого Життя”: Ми Вас віншуєм щастям щастям, зд о р о в ’ям! Щастям, зд о р о в ’ям, прибутком добр им , Прибутком д обр и м та й віком довгим! Від сего року аж д о другого, Поможи, Бож е, діж дати єго. Ми Вас віншуєм святим Рож деством ! Святим Р ож деством та Новим Роком Усі посполу, що є у дом у! ПРИГАДУЄМО ПЕРЕДПЛАТНИКАМ ’’НАШОГО Ж ИТТЯ”, ЩО РІЧНА ПЕРЕДПЛАТА НАШОГО ЖУРНАЛУ ВІД 1 СІЧНЯ 1978 р. ПІДНЕСЕНА ДО 11.00 ДОЛ. ЧИ ОДИНАДЦЯТЬ ДОЛЯРІВ РІЧНОЇ ПЕРЕДПЛАТИ ЦЕ БАГАТО? ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ ЦЕ РІВНОВАРТІСТЬ 2 ФУНТІВ КАВИ, 2-ох ОБІДІВ В РЕСТОРАНІ! НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1978 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
