Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МИКОЛА РУДЕНКО Поезію, яку містимо, мали ми нагоду читати написану на невеличкому клаптику тоненького, сірого паперу. Складений у маленький чотирокутник, той папірчик мандрував з рук д о рук там, за океаном. Декому, хто колись сидів у тюрмі, хоч би польській, пригадався б "Грипе”, який передавали ув’язнені. Вигляд папірчика спричинився д о того, що зміст його набрав якогось особливого значення, ніби таємно переданої важливої вістки. Та й враження від прочитаної з такого папірчика-грипсу глибшає, стає дуж е інтимним словом того, хто ті рядки писав. Перед нами ожи ває у всій глибині те, що пережив, переживає та пережива ти може автор. Та не тільки він, але ті всі, яким "нема лібчи", про яких знаємо, і може, тисячі таких, про яких світ ніколи знати не бу д е. Ті, які щ оденно мусять вибирати, якою д о р о гою їм іти: вигідною чи трудною дор о го ю людини вірної своїм ідеям. Деякі з них жили в добрих умовинах, навіть займали високі пости, чи користувалися особливими привілеями. Могли б їх зберегти якби... якби не те, що важливішою від вигідного, безпечного життя була для них доля батьківщини, людські права, духові цінності, право свобідної думки й слова. Те, на що вони рішилися, не вимагало одноразового, короткотривалого, хоча б і надлю дського, героїчного зусилля, хоробрости. Незвичайно важким чинником, який вимагає надлю дської хоробрости, є час. Не день чи два, не тижні навіть, а місяці чи роки. Цей клятий час помножує їхні моральні й фізичні терпіння. Людина, яка, може, спро моглась би видержати один преважкий удар, не завжди може видержати тиск, який триває довгий час — час, що волічеться безконечно. Хворий, з незагоєною раною Мико ла Руденко, якого зд о р о в ’я вимагає постійного руху, зміни позиції, особливого лікарського піклування, зумисне приму шений непорушно сидіти днями й тижнями, що викликує сильні болі. А вистачило б "лише десяток слів, чи, може, ф р а з”... Коли дум аєм о і у являємо собі їх усіх, тих хворих жінок політв’язнів чи засланих, виринає мимоволі питання: а що ми, які ми, які в нас ідеали? Очевидно, не всі люди спосібні д о геройських чинів, та й життя і обставини не вимагають Наша обкладинка. Олекса Грищенко. Пейзаж. Олія. 1958 Світлив В. Грицин Our cover. Oleksa Gritchenko. Landscape. Oil. 1958. Photo V. Hrycyn Ти — тільки оболонка, а не дух. Тепер старі костю ми приміряй, Удосконалюй кабінетний рай, Топчи ту ж саму стежку у гаю — Не вернеш душ у втрачену свою. Лише десяток вимучених слів, Які ти у потьмаренні наплів — і вже тебе нема, А є пітьма. Є у лю дину схована тюрма. тільки геройських подвигів, незвичайної хоробрости чи по святи. Та все ж таки, які наші зусилля, хоча б і щоденні, мінімальні? Під час товариської гостини зустрічаю колишніх знайо мих, між ними давніх завзятих, навіть хоробрих борців. Може й д о сі живуть спогадами про колишні подвиги! А про що говорять? Теж про тих, яких ми тепер називаємо д и си дентами, та взагалі про лю дей звідтіля. Скільки д р іб ’яз кової критики, аналізи того, що і як сказали, скільки заува жень і "добрих пор ад”, як треба було їм діяти, що казати, як поступати, як жити.... навіть що думати й відчувати. Яке легковаження всього, що вони посвятили, що пережили. Наговорившися досхочу, розмова скоро переходить на те ближче, спершу на критику всіх існуючих організацій, а далі на те, яка в кого хата, скільки в банку, а теж (автентичне) від якої суми соток тисяч можна зачисляти лю дину д о кляси заможних в Америці. І приходить на думку, чи посвятили б хоч малу частину свого д о бр обуту й забезпечення для якоїсь цілі (хіба що йшлось би про оголошення датку в часописі)? Чи зрезиґну- вали б навіть часово з вигоди для того, для чого колись готові були йти в тюрму, чи рискувати життям! Час! Час, це та сила, яка помножує терпіння. Але це теж та сила, яка може змінити людину. Тиск літ у терпінні може зламати людину, але теж тиск літ у д обр обуті зміняє її жит тєву поставу, зміняє хоробрих, ідейних юнаків у вигідних обивателів, які вміють тільки критикувати тих, які діють, терплять і рискують усім для ідеї. А скільки ж є таких, яких геройство не у незвичайних чинах, а у щ оденному труді, щоденній, невидимій назовні послідовній хоробрості, яка полягає тільки в тому, щоб вдержатись на рівні повноцінної правдивої людини, щоб не дійти д о того, про що читаємо на тому папірчику, а скл аде ному в чотирокутник, який носять при собі як талісман- "обережку”: ”І вже тебе нема, А є пітьма, Є у людину схована тюрма”. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1978 1 Так просто все: напишеш каяття І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів, чи, може, фраз І все вчорашнє вернеться нараз. Дерева й квіти в Іскорках роси, Та за вікном дитячі голоси; Та риба в озері, та в небі птах, Та смак цілунку на твоїх устах, Як свідчення лю бові й доброти... І тільки ти — уже не будеш ти. Похилений, змалілий від недуг ГЕРОЇ І ЧАС
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
