Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
емігрантки веде через Кринцю, Словаччину, Австрію, через скитальські табори Карльсфельду та Берхтес- ґадену, до Америки. У скитальських таборах у Німеччині Бабця почувала себе в ’’своєму сосі”. Ось вона описує Карльсфельд: ’’Там твориться мала українська держава. Іде прекрасна робота. День-у-день якісь засідання... Найкращі спомини з еміграції маю власне з Карльсфельду, хоч роботу ми робили дуже тяжку. Вічно якісь імпрези, з’їзди, прийняття, і все то на моїй голові”. -(Вона була в той час господар ською референткою Об’єднання Українських Жінок). А ось як вона сама лаконічними фразами характеризує свою діяльність у Берхтесґадені: Толовство делеґатури ОУЖ. Таборова рада. Хор церковний і світський”. — А поруч: ’’З’їзди письмен ників, НТШ, приїзд опери, бандуристів, ’’Трембіти", нашого театру Блавацького — у зв’язку з тим — маса праці!”. У Філядельфії Бабця включилася в роботу Союзу Українок Америки (була довгі роки головою 20 Відділу), вела різну харитативну акцію та була якийсь час членом Дирекційної Ради ЗУАДК, була в управі місцевого Літературно-мистецького клюбу, їздила як делегатка на конгреси УККА, на конвенції СУА тощо. Але громадський вплив Бабці виходив поза межі постів, що їх вона займала. Бабця була активною громадянкою, що вважала себе причетною і співвідповідальною у кожній громадській дії. На зборах (а ходила вона на всі важливі зібрання), коли доходило до напруженого конфлікту різних фракцій Бабця часто забирала слово і вміла своїм гумором, тактом, жіночою добросердечністю та авторитетом старої досвідченої громадянки опам’ятувати роз палених опонентів та допомагати їм знаходити компромісову розв’язку. Життя не щадило Бабці важких ударів: молодший син Роман загинув у бою під Бродами як старшина української дивізії. Старший син Юрій, лікар-ветеринар і надійний вчений-дослідник, помер нагло після операції напередодні закінчення війни. Бабця героїчно переболіла ці трагічні втрати і блискуче здавала іспити великих життєвих проб. Коли невістка, Юрієва дружина, важко захворіла і мусіла піддатися багаторічному шпитальному ліку ванню, Бабця перебрала на себе виховання чотирьох малолітніх внучок. Переболіла вона та перетривала і найбільший, останній удар — втрату любого чоловіка, що з ним у вийнятковій гармонії прожила повних сімдесят років. Для мене, найстаршої внучки, Бабця була вийнятково близькою людиною. Найкращі спогади мого дитинства пов’язані з Бабцею, а в дорослому віці Бабця була мені найкращим випробуваним другом. У неї завжди можна було знайти зрозуміння, пораду й допомогу, з нею завжди цікаво було поговорити. Бабця вміла критикувати і картати, але робила це не як матріярх-автократ, але як старший і більш досвідчений приятель, з великою добро сердечністю, з пошануванням власного ”я” навіть своїх малолітніх внуків і правнуків. І треба признати, шо Бабця вміла теж і приймати критику, навіть під власною адресою, навіть від власної внучки! Коли я, було, висловила їй часом зовсім щиро якесь него- дування у зв’язку з будь-яким її громадським виступом, мовляв, ”чи конче треба було виступати і говорити?” — Бабця не ображувалася, не картала мене автократичним тоном, не виголошувала монологів-поучень, а щиро- по-приятельськи спере чалася: ”Не маєш рації. Треба було!” — і пробувала мене переконати. Минулого року в січні Бабця дістала наглий удар і після кількох тижнів майже повної непритомности 25 лютого 1977 року померла. До цієї остаточної своєї недуги, не зважаючи на свій вік (87 років), зберегла свою феноменальну пам’ять, свій живий інтелект, що його могли їй позаздрити люди з університетськими дипломами, свою життє радісність, яка перемагала всі фізичні недомагання, свою активну поставу до життя, своє зацікавлення людьми і книгами. На похоронах Уляна Любович, висловлюючи мені співчуття, сказала: "Ваша Бабця — це була не особа, це була інституція”. Як багато змісту в цій фразі — можуть оцінити лише ті, хто Бабцю знав особисто. А знало її, здавалося мені, ”пів Галичини”, а принайменше ”пів Львова”. Часто, коли мене знайомили із громадськими діячками старшої ґенерації, я залюбки говорила із гордістю: "Вам моє прізвище може нічого не каже, але я — внучка Михайлини Чайковської!” І тільки один раз — Вінніпезі — трапилася мені несподіванка: старша жіноча діячка глянула на мене здивовано і сказала: "Вибачте, але я не знаю пані Чайковської!”. А я збентежено випалила: "Не може бути! Невже Ви справді не знали моєї Бабці?”. МАРТА ТАРНАВСЬКА бо дуж е мале число спонзорів на наше прохання у листах д о них присилає знімки. Просимо також надсилати короткі зауваження (на взір американських листів д о видавців) про Стипендійну акцію СУА, які постараємося помістити, в міру можливости, в цьому бюлетені. Знімки і матеріяли прошу прислати не пізніше ЗО б е резня ц. р. на а д р есу референтки суспільної опіки : DR. TEODOZIA SAWYCKA 134 Leah Street Utica, N.Y. 13501 U.S.A. T. c. 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1978 З нагоди Конвенції СУА, референтка суспільної опіки Гол. Управи задум ує опрацювати бюлетень з інформація- ми про стипендії, стипендистів, спонзорів, подаючи світли ни, які будуть у її розпорядженні. Будуть подані вплати по жертв, виплати стипендії та інші матеріяли від часу, коли СУА розпочає допом огу стипендіями в 1967 році. Дуже просимо ВСІХ Спонзорів теперішніх і колишніх прислати їхні світлини, щоб можна було помістити в цьому пам’ятковому бюлетені*. Це бу д е облік великої допомоги студіюючій молоді на протязі 11 років. Це б у д е і пам’ят- ковий документ та доказ, що українська громада в діяспорі не є розділена географічною віддаллю. Просимо всі Відділи СУА, які придбали СПОНЗОРІВ, або знають спонзорів, щоб заохотити їх прислати світлини, ДО УВАГИ СПОНЗОРІВ СТИПЕНДІЙНОЇ АКЦІЇ СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
